Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
На перерві до кабінету класного керівника зайшла Мар'яна Чурай для того,щоб обговорити майбутню поїздку до Києва. -Доброго дня,Галино Олександрівно!-промовила учениця. -Здрастуй,Мар'янко-серйозно відповіла вчитель. -Галино Олександрівно,я хочу поцікавитися планом нашої майбутньої екскурсії-промовила дівчинка,-які місця ми відвідаємо у столиці? -Я ще не до кінця склала план нашої поїздки,але я впевнена,що ми побуваємо на головній вулиці міста-Хрещатику,відвідаємо Києво-Печерську лавру,Андріївський узвіс,та багато інших знаменитих місць Києва. -Я з радістю вам до завершити план,поцікавившись у своїх однокласників що б їм було цікаво побачити. -Хороша ідея,Мар'яно,я чекаю твої пропозиції завтра.-піднесено відповіла Галина Олександрівна. -Гаразд,я вас не підведу! Допобачення,Галино Олександрівно! -До завтра! Мар'яна Чурай поквапилася на урок,а класний керівник продовжила готуватися до уроку.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
-Доброго дня,Галино Олександрівно!-промовила учениця.
-Здрастуй,Мар'янко-серйозно відповіла вчитель.
-Галино Олександрівно,я хочу поцікавитися планом нашої майбутньої екскурсії-промовила дівчинка,-які місця ми відвідаємо у столиці?
-Я ще не до кінця склала план нашої поїздки,але я впевнена,що ми побуваємо на головній вулиці міста-Хрещатику,відвідаємо Києво-Печерську лавру,Андріївський узвіс,та багато інших знаменитих місць Києва.
-Я з радістю вам до завершити план,поцікавившись у своїх однокласників що б їм було цікаво побачити.
-Хороша ідея,Мар'яно,я чекаю твої пропозиції завтра.-піднесено відповіла Галина Олександрівна.
-Гаразд,я вас не підведу! Допобачення,Галино Олександрівно!
-До завтра!
Мар'яна Чурай поквапилася на урок,а класний керівник продовжила готуватися до уроку.