Позначте рядок, у якому всі дієслова мають закінчення eme. А відпочин.., усміхн..сь, знайд.. Boare о Б змокн.., колиш.., насміл..сь В розв'яж.., закінч.., прагн.. Г забуд.., побач.., накаж..
Пояснення: А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.
Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.
Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!
У публіцистичному творі "Нарід чи чернь?", надрукованому в газеті "Українське слово" 1941 року, Улас Самчук ставить чи не найболючіше для українця питання, яке залишається актуальним і сьогодні. Що таке національна самосвідомість? Чи не можна без неї обійтися? Так, можна, якщо ти бажаєш залишатися довічним рабом, прислужником іншої сили. Але якщо ти хочеш бути справжнім європейцем, ти повинен перш за все визначитися щодо власної національної приналежності. Для українців, яких довгі роки пригноблювали як у політичному, так і в культурному плані, це самовизначення стає дуже важливим. Адже людина має почувати себе істотою із власним історичним корінням, своїм минулим і майбутнім. А це означає збереження своєї мови, своєї культури, традицій. Тому не все одно, якими іменами названо вулиці, які поети захоплюють молодь.
Відповідь:
Пояснення: А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.
Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.
Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!
Відповідь:
У публіцистичному творі "Нарід чи чернь?", надрукованому в газеті "Українське слово" 1941 року, Улас Самчук ставить чи не найболючіше для українця питання, яке залишається актуальним і сьогодні. Що таке національна самосвідомість? Чи не можна без неї обійтися? Так, можна, якщо ти бажаєш залишатися довічним рабом, прислужником іншої сили. Але якщо ти хочеш бути справжнім європейцем, ти повинен перш за все визначитися щодо власної національної приналежності. Для українців, яких довгі роки пригноблювали як у політичному, так і в культурному плані, це самовизначення стає дуже важливим. Адже людина має почувати себе істотою із власним історичним корінням, своїм минулим і майбутнім. А це означає збереження своєї мови, своєї культури, традицій. Тому не все одно, якими іменами названо вулиці, які поети захоплюють молодь.
Пояснення: