правда ето много только . Розподіліть займенники у три колонки:

1. ті, що відповідають на питання хто? що? і співвідносні з іменниками;

2. ті, що відповідають на питання який? чий? і співвідносні з прикметниками;

3. ті, що відповідають на питання скільки? і співвідносні з числівниками.

Щедрая осеньНезаметно подкрадывается осень. Хитровато улыбается она за лесоми нежным голосом подлизывается к людям:Может, вам золотого медку?А может, яблочек рожевобоких? Винограда сладкого? арбузовкрасных, как жар? Все у меня есть, всем я богата, дорогие ...Люди лакомятся золотым медом, лакомятся и щедрую осень подхваливает:- Ну и осень! Ну и богачка! Медом как щедро угощает!А о том понятия не существует, что медок то лето из своих цветов душистыхподарило.Собирают в садах яблоки, выкладывают строками в ящиках пахучиегруши.А дед Саливон удивленно качает головой, осень славословящих:Хе, ох оно, что это осень. Зима - морозом выжмет, весна - веникомвыскребите, лето солнцем выжжет, а осень-хозяйка щедрой рукой вкладовую засыплет.Сидит Степан на бахче, угощается от горячего, как жар, арбузасочными ломтями и опять-таки осени благодарит:Ох, и люблю же я, дедушка, осень! Она такая замечательная, такая щедрая! ..Дедушка, отрезая внуку новую кусок, мудро замечает:- Без лета и осени, дитя, не бывает.А осень - знает свое. Потихоньку грызет и грызет золотого куска. какгрызня, так дня и откусит, так дня и меньше. Зато ночи с каждым днемдобавляются, вечера становятся холоднее, а ранки покрывают все ряс-ними и холодными росами.На все осень щедра - и на арбузы, и на дожди. и на холодные росы. Вызолотить леса, вичорнить поля, что пожаром зажжет молодежи Осинники и березняки.Ну куда тебе не взглянешь, так и кажется, что лисичка свою красновато-рыжего спинку выгибает, к ногам ластится. Полащиться, полащиться под скупым солнцем и убежит куда-то вместе с перелетными птицами

Одного разу, допомагаючи бабусі прибирати на горищі, я знайшов там старий глиняний глечик. Я почав уважно його роздивлятися. Глечик був дуже старий. Фарба, якою колись, вочевидь на глечику були намальовані гарні, яскраво-червоні маки вицвіла, а в деяких місцях й зовсім позлізала. Ручка глечика була відбита, від неї залишився лише слід на його боці. Його товсті боки, тепер вже були щербатими, й навіть саме днище його було надбите. Бабуся розповіла мені, що такі глечики раніше використовували для зберігання рідких продуктів харчування, які достатньо довго зберігали в ньому свою користь й смакові якості.