Собака загарчав, загавкав, а людина все йшла своєю дорогою. Гроза почалася ще вночі, а вранці заяяло яскраве сонечко. Це тато подарував мені рюкзак, з яким я ходжу до школи. Вчора я хворів, тому мама не пішла на роботу. Я не можу зустрітися з тобою завтра, бо ми йдемо на концерт. Я з"їв усе, що приготувала бабуся, тому що був страшенно голодний. Трамвай ішов у депо, пасажири вийшли з вагонів. Моя подруга талановито грає на роялі, а я добре співаю. Цю телепередачу ми дивилися з татом, вона нас дечого навчила. На підвіконні ростуть квіти, за якими доглядає сусідка.
До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління "всемогутнього справедливого" бога. І тоді з'явилася потреба сказати останнє слово рідному народові, закликати народ порвати кайдани і "вражою кров'ю" окропити волю, потреба висловити палку віри у світле майбутнє батьківщини, у велику вільну нову сім'ю, де і його борця за щастя народу згадають..."незлим тихим словом". Так з'явився "Заповіт". Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже у безнадійному стані. Але міцний організм Тараса Григоровича переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося "Заповіту" стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й "Заповіт". Музику на текст "Заповіту" писало багато композиторів. Та пісня поширилася з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо "Заповіт", покладений на музику полтавським учителем.
Гроза почалася ще вночі, а вранці заяяло яскраве сонечко.
Це тато подарував мені рюкзак, з яким я ходжу до школи.
Вчора я хворів, тому мама не пішла на роботу.
Я не можу зустрітися з тобою завтра, бо ми йдемо на концерт.
Я з"їв усе, що приготувала бабуся, тому що був страшенно голодний.
Трамвай ішов у депо, пасажири вийшли з вагонів.
Моя подруга талановито грає на роялі, а я добре співаю.
Цю телепередачу ми дивилися з татом, вона нас дечого навчила.
На підвіконні ростуть квіти, за якими доглядає сусідка.
Объяснение:
До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління "всемогутнього справедливого" бога. І тоді з'явилася потреба сказати останнє слово рідному народові, закликати народ порвати кайдани і "вражою кров'ю" окропити волю, потреба висловити палку віри у світле майбутнє батьківщини, у велику вільну нову сім'ю, де і його борця за щастя народу згадають..."незлим тихим словом". Так з'явився "Заповіт". Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже у безнадійному стані. Але міцний організм Тараса Григоровича переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося "Заповіту" стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й "Заповіт". Музику на текст "Заповіту" писало багато композиторів. Та пісня поширилася з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо "Заповіт", покладений на музику полтавським учителем.