Прочитайте прислів’я та приказки. Випишіть прислівники. 1. Берись дружно – не буде сутужно. 2. Добре, як сусід близький і перелаз низький. 3. То не друг, що хвалить тихо, а лає вголос. 4. Будьте, як вдома, а поводьтесь, як у гостях. 5. У гостях добре, а вдома краще. 6. Гість рідко буває, та багато бачить. 7. Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть. 8. В липні на дворі пусто, зате на полі густо. 9. Не можна одночасно на двох конях сидіти. 10.Добрий робітник не питає, чи далеко до вечора.11. Очам страшно, а руки роблять. 12. Не пізно до свого дому й опівночі.
Моя улюблена праця
Я дуже люблю допомагати дядькові Івану у його клініці. Дядько Іван – ветеринар, він лікує різних звірів, птахів та плазунів. Я дуже люблю тварин, і, коли виросту, неодмінно стану ветеринаром.
Допомагати дядькові Івану дуже цікаво. Мало хто може похвалитися, що знімав стару шкіру з триметрового боа-констріктора або рівняв напильником кігті тигра. А я це робив! Дядька тоді до зоопарку викликали, і я був за помічника. У дядька Івана завжди багато роботи, і він вдячний за будь-яку до Коли я йому допомагаю, я дізнаюся багато цікавого про тварин. А ще я люблю читати твори Джеймса Херіота – знаменитого англійського ветеринарного лікаря та письменника.
В українській мові наголошений склад виділяється насамперед більшою силою голосу. Такий наголос називається динамічним, або силовим. Подібним виділяється наголошений склад у російській, білоруській, польській, чеській, болгарській, німецькій, французькій мовах, хоч сила наголосу в них і неоднакова. В українській мові наголос порівняно слабкий. Наголошений склад не різко виділяється з-поміж ненаголошених. Він мало зосереджує на собі видихової енергії, а тому її вистачає для повнозвучної вимови голосних і в ненаголошених складах.
Наголос в багатьох мовах закріплений за певним складом чи морфологічним компонентом. Такий наголос називається фіксованим, або сталим. Наприклад, у французькій, вірменській, турецькій мовах він падає на останній склад слова. У польській - на передостанній. Переважно на другому складі від кінця наголос також в італійській, іспанській і румунській мовах. Перший склад слова наголошується в чеській, угорській, фінській, естонській, латиській, шведській, норвезькій, датській, голландській. Здебільшого на перший склад припадає наголос також в англійській мові. У німецькій наголошується переважно корінь.
В українській мові, як і в російській та білоруській, наголос різномісний, або вільний. Він може падати в різних словах на будь-який склад: сОнце, водА, дІяти, варИти, віднестИ; вИкоханий, занЕдбаний, досконАлий, розповіднИй. Щоб знати його місце в слові, треба знати саме це слово. Український наголос рухомий, тобто він може пересуватися з одного складу на інший у різних формах слова, наприклад: веснА - вЕсни, кнИжка - книжкИ, землЯ - зЕмлю, дЕрево - дерЕва, вікнО - вІкна, робітнИк - робітникА.
Наголос в українській мові є додатковим засобом розрізнення слів і їх форм. Тільки за до наголосу можна визначити лексичне значення слів у таких парах, як вИгода і вигОда, зАхват і захвАт, пОділ і подІл, пОра і порА, лІкарський і лікАрський, понЯтий і понятИй, похІдний і похіднИй, склАдний і складнИй та інших. Ще частіше наголосом розрізняється граматичне значення слів, наприклад: вЕсни, новИни, книжкИ, ниткИ, дерЕва, вІкна - називний відм. множини і веснИ, новинИ, кнИжки, нИтки, дЕрева, вікнА - родовий відм. однини. У ряді дієслів з до наголосу розрізняється недоконаний і доконаний вид. Наприклад: відкликАти - відклИкати, перемірЯти - перемІряти, підсипАти - підсИпати, пізнаЮ - пізнАю.