Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити.
На підтвердження цього досить згадати, як ми реагуємо на тон, яким може бути сказане одне й те саме слово. Наприклад, "красно дякую" може звучати як щира подяка, а може містити іронію або й відверте глузування. Тоді ми сприймаємо слова як знак недоброго ставлення до нас. Слово й справді вбиває.
Яскравим прикладом цього може слугувати історія Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко. її слова для всієї України були як знамено в бою, як душа, що співає про головне в житті. Але коли зрадив героїню Гриць, багато хто з ницих людців не посоромився встромити ніж недоброго слова у спину дівчини. Вона навіть не виправдовувалася, бо знала справжню ціну слова.
Настенька!
- Да, мама?
- Дочка , прекрати разбрасывать по парку фантики! Смотри, как некрасиво – кругом зеленая травка, одуванчики, и тут твои бумажки валяются!
- Ну, извини, мама…
-Катя, разве я не учила тебя, что фантики нужно выбрасывать в урну?!
- Да, конечно, но это невозможно!
- Почему вдруг невозможно?
- Мама, здесь нигде нет урн!
- Катя, если урн нет, то нужно решить проблему другим .
- Взять спички и сжечь мусор!
- Катя, я серьезно. Например, сложить фантики в пакетик или свернуть и положить в карман.
- А дома выбросить?
- Можно и не дома, можно просто до ближайшей урны дойти и выбросить.
- Мама, дай мне , пакетик. Я сложу в него фантики.
- Вот-вот, совсем другой разговор! Возьми, дочка.
.
- Не за что. И больше , мусор не разбрасывай! Природу надо беречь.
Объяснение:
Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити.
На підтвердження цього досить згадати, як ми реагуємо на тон, яким може бути сказане одне й те саме слово. Наприклад, "красно дякую" може звучати як щира подяка, а може містити іронію або й відверте глузування. Тоді ми сприймаємо слова як знак недоброго ставлення до нас. Слово й справді вбиває.
Яскравим прикладом цього може слугувати історія Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко. її слова для всієї України були як знамено в бою, як душа, що співає про головне в житті. Але коли зрадив героїню Гриць, багато хто з ницих людців не посоромився встромити ніж недоброго слова у спину дівчини. Вона навіть не виправдовувалася, бо знала справжню ціну слова.