Прочитайте текст. Визначте його тему та основну думку. Назвіть засоби зв'язку речень у тексті. Розкажіть, що формує культуру людини.
II. Випишіть речення зі вставними словами (словосполученнями). Підкресліть у них головні та другорядні члени.

Екологічна культура людини.
Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно пов'язуються з поняттям «батьківщина». Шанувати природу неможливо без глибоких знань про навколишній світ. Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села, лелече гніздо на клуні, жебонлива криничка при перехресті доріг -усе це овиди нашого дитинства, наш духовний світ. Знати й берегти ці нетлінні дари - наш святий обов'язок.
Чи часто ми замислюємося над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда, замулилися на видолинках живі джерела, поріділи солов'їні переспіви, рідко почуєш жайворонків? А може, в цьому є і кожного з нас провина? Вирушаючи до лісу, не всі пам'ятають, наприклад, таке священне правило: корінець боровика ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках лікарської рослини ми нерідко забуваємо, що не можна висмикувати її із землі.
Такі не вельми втішні приклади, на жаль, трапляються. І безпосередніми винуватцями цього є ми самі, наші сусіди, діти. Звідки виростає, наче чортополох, безвідповідальне споживацтво? Звісно, з нашої байдужості, нашої, м'яко кажучи, неосвіченості, нехлюйського ставлення до природи.
А між іншим, культура людини складається з багатьох чинників, серед яких осібне місце займає наше ставлення до природи (За Б. Ску-ратівським).
II. Випишіть речення зі вставними словами (словосполученнями). Підкресліть у них головні та другорядні члени.

III. Обґрунтуйте написання виділених слів. Розберіть їх за будовою.
Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Обґрунтуйте вивчені пунктограми. Визначте, чим ускладнене кожне речення.

1. Повій вітрець грайливий розваж мене сумну від серця і до серця напни оцю струну (В. Ковалівська). 2. Обожнювання дуба очевидно зумовлено його довговічністю надзвичайною міцністю деревини (О. Потапенко). 3. Це мабуть очікуючи весну гомонить душа лісу (М. Стельмах). 4. Я прощаюся нині з тобою рідна хато моя назавжди (В. Симоненко). 5. Найбільше ми мабуть любимо лелек тому що вони символізують любов до рідної землі рідного дому (О. Потапенко). 6. І в свята гомінкі і в дні робочі ми думаємо правнуки про вас (В. Симоненко). 7. Скажи мені пораднице-сопілко: «Чи трутні ми, а чи сліпі орли?!» (М. Боровко). 8. В поле виходжу і здається бачу і цвіт очей і посмішку гарячу (А Малишко).

Б) 6

Объяснение:

Частини мови діляться на самостійні та службові.

6 самостійних частин мови складається з 4 іменних і 2 дієслівних.

Іменні частини мови так чи інакше пов’язані з іменем (предметом або особою): іменник, прикметник, займенник, числівник.

Дієслівні частини мови — це дієслово та прислівник.

Службові частини мови.

Проблемними для визначення є службові частини мови.

Сполучник служить для зв’язку однорідних членів речення ( маємо перелічення будь-яких предметів, ознак, дій) або частин складного речення:

Прийменник виражає залежність від інших частин мови і необхідний нам, щоб до іменнику обрати правильну граматичну форму.

Навіть назва цієї частини мови говорить «при іменнику», тобто той, що завжди вживається при імені.

Частка найчастіше стосується дієслова, адже вона надає певних відмінків саме дієсловам:

не писати — частка НЕ надає дієслову заперечення; зробив би — частка БИ вказує, що є умова для виконання дії.

Вигук — окрема частина мова, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця. Вона не відповідає на жодне питання і нічого не називає, вона не самостійна і не виконує службових функцій.

Це звуконаслідування (му, гав), заклики (тс-с, геть), почуття (ой, ох), слова мовного етикету (дякую, до побачення, будь ласка, алло).

Дивовижний світ, чарівний своєю чистотою і свіжістю - водне середовище близька людству з самого першого моменту його зародження, і значення води в житті i кожного з нас переоцінити складно, адже вода - це, по суті, і є життя, і все живе харчується її чарівної і цілющою вологою.

Відомо, що всі природні явища на Землі підпорядковані строгим і неймовірно струнким і непохитним законам, і круговорот води-не виняток, а зайве підтвердження того, наскільки великий і могутній вселенський розум. Ніщо живе не може існувати без водної стихії, будь то нищівні океанські хвилі, мирні річкові потоки, дзюркотливі струмочки, Потужні зливи або рідкісні краплі, що зрошують пустельні землі.Без води неможливо уявити собі і життя людини, адже це одна з основних складових його організму, без якої існування життя на землі абсолютно виключено. І знайоме кожному почуття спраги - ні що інше як природне нагадування організму про необхідність своєчасно поповнити свій водний баланс.

Вода живить кожну клітинку людського тіла. Вона дарує молодість і оновлення, красу і небувалу енергію. Як і вся жива природа, людина радіє спілкуванню з водною стихією, щиро насолоджуючись крапельками роси на літньому лузі, шумом і силою морського прибою, нога за течією лісових струмків і розкотистим i травневими грозами. І ця природна тяга до пишності і досконалості води завжди жиBa, KOBToк за ковтКОМ живлячи нас цілющою вологою.