1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже́, ані́ж, втім, зате́, мо́вби, на́чеб, на́чебто, немо́в, немо́вби, немо́вбито, нена́че, нена́чебто, ні́би, ні́бито, ніж, о́тже, ото́ж, приті́м, прито́му, причі́м, причо́му, проте́, се́бто, то́бто, це́бто, щоб, якби́, якщо́; також слова: або́що, то́що.
Увага. Сполучники зате́, проте́, щоб, якби́, якщо́, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:
Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.
Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:
Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?
Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою бита займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:
Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!
Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.
2. Окремо пишуться:
а)Сполучники з частками б, би, ж, же: або́ ж, адже́ ж, але́ ж, а я́к же, бо ж, коли́ б, коли́ б то, о́тже ж, хоча́ б, хо́ч би.
б)Складені сполучники: дарма́ що, для то́го щоб, за́мість то́го щоб, з ти́м щоб, з то́го ча́су як, незважа́ючи (невважа́ючи) на те що, пі́сля то́го як, при цьо́му, та й, та́к що, тимча́сом як, тому́ що, у мі́ру то́го як, че́рез те що й под.
3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.
Займенник — самостійна частина мови, що вживається замість імені іменника, прикметника, числівника, прислівники або його характеристики і вказує на них, Це такі слова як він, ти, я, вони У російській мові займенники поділяються на особові, зворотні, присвійні, питальні, відносні, вказівні, означальні, негативні, взаємні і невизначені. Особисті займенники лицоЕд. ч. Мн. ч. 1 л. ями 2 л. тиви 3 л. він, вона, оноони Особові займенники вказують на особу, про яку йде мова. Займенники 1-го і 2-го особи позначають учасників мови (я, ти, ми, ви) . Займенники 3-ї особи вказують на особу або особи, які не беруть участі в мові (він, вона, воно, вони) . Змінюються по особах, числах і (в третій особі однини) пологах, а також відмінюються за відмінками. [ред.] Зворотний займенник Передає значення спрямованості дії на суб'єкт дії (Я бачу себе в дзеркалі) . Відмінюється за відмінками: себе (рд. , вн. відмінки) , собі (дт. , тощо) , собою, собою (тв.) . Форма називного відмінка відсутня. За особами, числами та родами не змінюється. [ред.] Присвійні займенники Присвійні займенники вказують на належність того чи іншого об'єкта (предмета, властивості і т. д. ) або більше об'єктів того чи іншого суб'єкта або групи суб'єктів. лицоЕд. ч. суб'єкта і объектаЕд. ч. суб'єкта і мн. ч. объектовМн. ч. суб'єктів і од. ч. объектаМн. ч. суб'єктів і об'єктів 1 л. мій, моя, моемоинашнаши 2 л. твій, твоя, твоє, Ваш, Ваша, Вашетвои, Вашивашваши 3 л. його, ееего, ееихих особа в множ. ч. свій, своя, своесвоисвойсвои Змінюються по особах, числах та пологах, а також відмінюються за відмінками, узгоджуючи з означуваним іменником. Займенники 3 особи (його, її, їх) не схиляються. [ред.] Питальні займенники Питальні займенники вживаються у питальних пропозиціях. В цю групу (як і пов'язані з нею групи відносних, негативних і невизначених займенників) входять самі різнорідні з граматичної точки зору слова. Здатність змінюватися за числами і родами, а також схилятися за відмінками повністю відповідає властивостям тих слів, які вони замінюють: хто що відмінюються за відмінками який який чий которыйсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником [ред.] Відносні займенники Використовуються для приєднання підрядного речення до головного. [ред.] Вказівні займенники столькосклоняется за відмінками, узгоджуючи з означуваним іменником цей той такий такий сейсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником [ред.] Означальні займенники весь всякий сам самий кожен будь інший инойсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником. [ред.] Негативні займенники ніхто ніщо нікого нічого нисколькосклоняются за відмінками ніякої ничейсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником Зауваження. У заперечних займенниках не завжди є ненаголошеним, а не стоїть під наголосом. [ред.] Невизначені займенники хтось щось якийсь некоторыйизменяются за родами, числами, відмінками. кілька невизначені займенники з приставкою дещо або суфіксами -то, -небудь, -нибудьпишутся через дефіс: дехто, кому-небудь, що-небудь і т. п. Зауваження. Невизначені займенники містять ударну частку не, з якою пишуться разом. х відношення до інших предметів, явищ і т. д.
Відповідь: А
Пояснення:
1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже́, ані́ж, втім, зате́, мо́вби, на́чеб, на́чебто, немо́в, немо́вби, немо́вбито, нена́че, нена́чебто, ні́би, ні́бито, ніж, о́тже, ото́ж, приті́м, прито́му, причі́м, причо́му, проте́, се́бто, то́бто, це́бто, щоб, якби́, якщо́; також слова: або́що, то́що.
Увага. Сполучники зате́, проте́, щоб, якби́, якщо́, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:
Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.
Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:
Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?
Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою бита займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:
Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!
Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.
2. Окремо пишуться:
а)Сполучники з частками б, би, ж, же: або́ ж, адже́ ж, але́ ж, а я́к же, бо ж, коли́ б, коли́ б то, о́тже ж, хоча́ б, хо́ч би.
б)Складені сполучники: дарма́ що, для то́го щоб, за́мість то́го щоб, з ти́м щоб, з то́го ча́су як, незважа́ючи (невважа́ючи) на те що, пі́сля то́го як, при цьо́му, та й, та́к що, тимча́сом як, тому́ що, у мі́ру то́го як, че́рез те що й под.
3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.
Особисті займенники
лицоЕд. ч. Мн. ч.
1 л. ями
2 л. тиви
3 л. він, вона, оноони
Особові займенники вказують на особу, про яку йде мова. Займенники 1-го і 2-го особи позначають учасників мови (я, ти, ми, ви) . Займенники 3-ї особи вказують на особу або особи, які не беруть участі в мові (він, вона, воно, вони) .
Змінюються по особах, числах і (в третій особі однини) пологах, а також відмінюються за відмінками.
[ред.] Зворотний займенник
Передає значення спрямованості дії на суб'єкт дії (Я бачу себе в дзеркалі) .
Відмінюється за відмінками:
себе (рд. , вн. відмінки) , собі (дт. , тощо) , собою, собою (тв.) .
Форма називного відмінка відсутня. За особами, числами та родами не змінюється.
[ред.] Присвійні займенники
Присвійні займенники вказують на належність того чи іншого об'єкта (предмета, властивості і т. д. ) або більше об'єктів того чи іншого суб'єкта або групи суб'єктів.
лицоЕд. ч. суб'єкта
і объектаЕд. ч. суб'єкта
і мн. ч. объектовМн. ч. суб'єктів
і од. ч. объектаМн. ч. суб'єктів
і об'єктів
1 л. мій, моя, моемоинашнаши
2 л. твій, твоя, твоє, Ваш, Ваша, Вашетвои, Вашивашваши
3 л. його, ееего, ееихих
особа в множ. ч. свій, своя, своесвоисвойсвои
Змінюються по особах, числах та пологах, а також відмінюються за відмінками, узгоджуючи з означуваним іменником. Займенники 3 особи (його, її, їх) не схиляються.
[ред.] Питальні займенники
Питальні займенники вживаються у питальних пропозиціях. В цю групу (як і пов'язані з нею групи відносних, негативних і невизначених займенників) входять самі різнорідні з граматичної точки зору слова. Здатність змінюватися за числами і родами, а також схилятися за відмінками повністю відповідає властивостям тих слів, які вони замінюють:
хто
що
відмінюються за відмінками
який
який
чий
которыйсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником
[ред.] Відносні займенники
Використовуються для приєднання підрядного речення до головного.
[ред.] Вказівні займенники
столькосклоняется за відмінками, узгоджуючи з означуваним іменником
цей
той
такий
такий
сейсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником
[ред.] Означальні займенники
весь
всякий
сам
самий
кожен
будь
інший
инойсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником.
[ред.] Негативні займенники
ніхто
ніщо
нікого
нічого
нисколькосклоняются за відмінками
ніякої
ничейсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником
Зауваження. У заперечних займенниках не завжди є ненаголошеним, а не стоїть під наголосом.
[ред.] Невизначені займенники
хтось
щось
якийсь
некоторыйизменяются за родами, числами, відмінками.
кілька
невизначені займенники з приставкою дещо або суфіксами -то, -небудь, -нибудьпишутся через дефіс: дехто, кому-небудь, що-небудь і т. п.
Зауваження. Невизначені займенники містять ударну частку не, з якою пишуться разом. х відношення до інших предметів, явищ і т. д.