Зараз багато говорять про жорстокість оточуючих, але чи самі ми не робимо помилку, судячи таких людей ? Я вважаю, що поганими людьми не народжуються, ними стають.
Постійно стикаючись з егоїзмом , бездушністю дорослих , діти навчаються робити так само. Чи не одна з найстрашніших і найжорстокіших приказок народу : "Моя хата з краю, я нічого не знаю". Тобто, побачивши , як ображають, грабують , вбивають, треба зробити вигляд, що нічого не побачив ? А це з прислів"я з"явилося не зараз, не в сучасному світі.
Роки страху за своє життя , коли пан чи НКВС можуть зробити що завгодно , зробили своє жахливу справу. Зараз злочинність нікого не дивує. То чи можна судити жорстоких, які наче равлики позалазили в свої хатки, позакривали свої душі від невпевненності та жаху.
Я впевненний, що жорстокі люди - налякані люди, які бояться , що м"яке серце легше поранити. Саме тому вони його захищають від чужого болю.
Мені шкода їх. Але якщо ми будемо лише захищатися, то коли ж жити в радість.
Люди спробуйте бути трохи добрішими, і тоді світ стане кращим, а значить й вам не буде більше потреби ховатися в хатках жорстокості.
Спонукальне, неокличне, просте, односкладне, поширене, ускладнене вставним словом, звертанням та однорідними присудками.
Объяснение:
Визначте характеристику поданого речення: "Підійди,будь ласка, до мене, Полінко, та послухай давню історію".
Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене вставним словом і звертанням.
Спонукальне, неокличне, просте, односкладне, поширене, ускладнене вставним словом, звертанням та однорідними присудками.
Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене звертанням та однорідними присудками.
Спонукальне, неокличне, просте, односкладне, поширене, ускладнене вставним словом та однорідними присудками.
Зараз багато говорять про жорстокість оточуючих, але чи самі ми не робимо помилку, судячи таких людей ? Я вважаю, що поганими людьми не народжуються, ними стають.
Постійно стикаючись з егоїзмом , бездушністю дорослих , діти навчаються робити так само. Чи не одна з найстрашніших і найжорстокіших приказок народу : "Моя хата з краю, я нічого не знаю". Тобто, побачивши , як ображають, грабують , вбивають, треба зробити вигляд, що нічого не побачив ? А це з прислів"я з"явилося не зараз, не в сучасному світі.
Роки страху за своє життя , коли пан чи НКВС можуть зробити що завгодно , зробили своє жахливу справу. Зараз злочинність нікого не дивує. То чи можна судити жорстоких, які наче равлики позалазили в свої хатки, позакривали свої душі від невпевненності та жаху.
Я впевненний, що жорстокі люди - налякані люди, які бояться , що м"яке серце легше поранити. Саме тому вони його захищають від чужого болю.
Мені шкода їх. Але якщо ми будемо лише захищатися, то коли ж жити в радість.
Люди спробуйте бути трохи добрішими, і тоді світ стане кращим, а значить й вам не буде більше потреби ховатися в хатках жорстокості.