Речення з відокремленими членами та їх пунктуаційне оформлювання
1. Прикладку вжито в реченні
А. Кріпак, незграба, злидень, гайдамака... Чи це не ти?
Б. А як спадуть, як рабства лід Протне нова зоря,
Малюк і муж. і ветхий дід Кобзаря!
В. Ось тобі яблуко червонобоке, Старший мій сину Микитко.
Г. Катря Катрю видає, приданого не дає.
​

Кожен погодиться з тим, що сьогодні дуже багато образ серед людей, які псують відношення й взагалі настрій. Образа, як тяжкий камінь на серці. Його можна прибрати, але це треба вміти зробити. Поміркуймо, яку користь приносить образа на когось? На мою думку, ніяку. Навіщо тоді мучити себе та інших. Звісно, що це нікому не потрібно. Який же існу б, щоб врятуватись від цієї "напасті"? Все досить просто. Потрібно лише пробачити. Прощення- це найкорисніші ліки від образи на когось. Можливо, для когось ці ліки занадто "дорогі", через гордість. Мені завжди допомагає думка про те, що якби я помилилася, то дуже б хотіла, щоб мене пробачили й не тримали довго образи. Завжди потрібно ставити себе на місце тієї чи іншої людини, яка нас образила, чи яку ми образили. Це справді допомагає. Отже, не потрібно берегти у своєму серці місце для образ. Там повинно завжди залишатися місце для любові та доброти

Образ Толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже гав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За до виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика. Неоднозначно зображені батьки Федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. Батьки Федька знаходяться в повній залежності від Толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. Цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. Надзвичайно прикро, що Толя, якого врятував ціною власного життя Федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. Виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як Толик, не змінюються.