складними з різними зв'язку є речення а. потрапивши вперше на змагання шпажистів, славко раптом подумав, що бачить справжнісіньких марсіанб. поспівали півні опівночі, і село потонуло у сні, тільки ніч, безовидна, як вічність, не дає забутися мені. в. верба цвіте, нагадуючи, що весна вже не за горами, що невдовзі настане оновлювальна пора повсюдного зелен-квіту. г. їжа, яку ми вживаємо, є джерелом енергії, яку організм витрачає у процесі своєї життєдіяльності. 2. складним із сурядним і підрядним зв'язком є речення а. коли він торкнувся смичком до струн скрипки, все на світі зникло і залишилася тільки музика. б. а як зненацька заплачу, щоб не побачили сліз, шапку насуну, неначе злізла сама аж на ніс. в. горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов хотіли сказати, що й вони знають, коли весна. г. згодом полями пішов до бугу : любив у вечірню пору пройтись над берегами притихлої ріки, пустити за течією легкий човен. 3. складне речення із безсполучниковим і підрядним зв'язком утворитися, якщо до частини "волошки щацвіли в лузі, верби похилилися до " додати фрагмент щоб побачити в ній своє відображення. і заспівали коники в соковитій траві. а ранкове сонце визирнуло з-за хмари. намагаючись дістати її своїм гіллям

Одного разу на весні лелека и лелечка прилетіли до села та почали вити собі гніздечко.Як вони це робили,разом ,допомагавши один одному.Після довгих старань лелечка почала висіджувати яєчка.Які малесенькі пташенятка повилуплювались!
Але в жахливий день,сидівши в гнізді матуся обгорнула крилом своїх діточок та заплющила очі,в тот час на гніздо налетів сокіл та почав клювати беззахисну лелечку.
Побачивши це лелека сховався за кущем.
Після цього вчинку лелечий суд вигнали його. Лелеки відриклись від нього.

Свою першу поетичну збірку Поль Верлен назвав «Сатуричні поезії». І це не випадково, адже відомо, що талановитий французький поет народився під знаком Сатурну. За ствердженнями астрологів Сатурн є демонічною планетою, яка викликає у людей, народжених під її знаком, схильність до меланхолії, туги і песимізму.Дивлячись на творчість Поля Верлена можна впевнитися, що це дійсно так. В одному із сонетів першої поетичної збірки він писав: «моя душа народилася для жахливих катастроф». Це пророцтво у подальшому підтвердилося усім життям поета. У цьому житті була і спроба стати добропорядним сім’янином, і боротьба за політичну волю, і тюремне ув’язнення, і поневіряння, і безпритульність, і повільне згасання творчого хисту та поетичного таланту, і падіння на саме дно паризького вищого світу.Особисте життя великого митця багато в чому було визначене власними, епохальними катастрофами, так званими катаклізмами доби. Саме надривне відчуття «кінця світу» знайшло своє втілення у поетичній творчості Верлена, та й багатьох інших ліриків тогочасної Франції. Це відчуття не тільки забарвить у темні тони його сповідальні вірші, а й визначить долю митця, його душевний неспокій, «проклятість», як про цей стан скаже сам Поль Верлен, «пасинок власної долі».У більшості своїх поезій Поль Верлен викладав історію власного життя і власні переживання. Він почав писати вірші ще будучи школярем. Вже у цьому віці він прагнув якнайшвидше прилучитися до «дорослого» життя: почав споживати алкоголь і палити, але це так і не до йому зрівнятися з оточуючими. Верлен так ніколи і не набув звичок дорослої людини – смаку казенної діяльності і служби. Єдиною його любов’ю усе життя залишалася поезія., особливо трагічні за своїм світосприйняттям вірші Шарля Бодлера, які були зосереджені на власній долі і власному житті автора. Але у своїй поетичній творчості Верлен пішов значніше далі, та ще й розширив напрями.Вже в першій збірці Поля Верлена «Сатуричні поезії» автор постає перед читачами як поет-музикант, поет-живописець, як по-справжньому зрілий поет. Після виходу збірки його швидко ввели у коло молодих літераторів, більшість яких працювала у журналі «Огляд прогресу». Верлен щиро повірив в ідеали, які сповідували його товариші: необхідність боротьби з несправедливістю за до поетичного слова, братерство, рівність і свобода усіх людей. Така віра і відданість цим ідеям не випадкова, адже здатність потрапляти у моральну залежність від інших людей була однією з головних рис Поля Верлена. Тому поет не стільки йшов по своєму життю самостійно, скільки його ніс «вихровий вир». Про це він писав в «Осінній пісні»:
«Вийду надвір –
Вихровий вир
В полі млистім
Крутить,
Носить мене
З жовклим листям».