Складносурядним є речення:
А. Труби мінометів уже розпеклись так, що не можна було торкнутись рукою.
Б. Привчав мене батько трудитись до поту, а мати - любити пісні.
В. Мати - це вічне одкровення, вічна радість природи, сталь і ніжність поезії життя.
Г. Краю мій рідний, краю! Багато по тобі пройшло-потопталося літ і віків. Д. Чи доводилось вам чути, як чайка кигиче?
2. Складносурядним є речення:
А .Вода ума не мутить та й голови не смутить.
Б. Про землю піклуйся - золотим зерном милуйся.
В. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями.
Г Прожектор небо розсікає, і золоті аерозграї в його промінні мерехтять. Д. Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую рідній батьківській хаті.
Складносурядним є речення:
А. Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь.
Б. Навколо стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнивності. В. Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселять.
Г. Матері все життя дивляться нам услід, вирядивши в люди.
Д. У всіх людей одна є спільна мова - братерська любов.
Тире потрібно поставити між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено):
А. Людина створила культуру (?) а культура - людину.
Б. Підбилися в зеніт Волосожари (?) і каже казку зірка до зорі.
В. На лугах вже скошено траву (?) і літо буйне в береги ввійшло.
Г. Дощ пройшов (?) і Київ зеленіє.
Д. Слова - полова (?) але огонь в одежі слова - безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Прометея.
Пунктуаційну помилку допущено в рядку:
А. Старість треба приймати як дар долі, як прихід того передзим’я, коли іній паде на луки і дерева, і коли небо хилиться до гір обважнілими горизонтами зі своєю красою, зі своїми потаємними чарами...
Б. Народе мій! Чим я тобі віддячу за все, що дав мені, чого навчив?
В. Все, що я вмію, все, що в серці маю, тобі, народе мій, тобі, тобі віддам. Г.Як заболить чуже, як запече холод, як затремтять струни твоєї душі від чуйності, - ти – людина.
Д. Хіба коли в житті забудеться, хіба забудеться коли - все, що збувається, що збудеться, що ми своїм трудом взяли.
Складна синтаксична конструкція з різними типами зв’язку (сурядним, підрядним і безсполучниковим) у рядку:
А. Іди, іди, дощику, упади, щоб плодами наливалися сади, щоб родило і у полі, і в дворі, щоб співалось од зорі і до зорі (І. Нехода).
Б. Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбивали снагу його думок (В. Підмогильний).
В. О мово вкраїнська! Ти - вода з кринички, над якою гнуться верби.
Г. На болоті спала зграя лебедина, вічна ніч чорніла, і стояв туман... (Олександр Олесь)
Д. Не так думав Петро: він зараз здогадавсь, що Череваниха б’є на якогось іншого зятя, да й сама Леся їм гордує (П. Куліш).

Твір на тему: «Найбільше щастя – бути добрим» У житті найбільше цінується доброта. Напевно, кожен з нас замислювався над питанням, яких людей у світі більше – добрих чи злих. Наше життя – це боротьба двох протилежностей – добра і зла. І що б не відбувалося, добро має перемагати, бо добрих людей в житті більше. Дитина злою не народжується, але найменша несправедливість, образа ранить добре серце. Дорослішаючи, стикаючись з різними проблемами, людина може озлобитися і на зло відповідати злом. Добре, коли поруч будуть небайдужі, добрі люди, які до підкажуть, підтримають, не дадуть згаснути іскорці надії в душі людини. У нашому непростому світі зараз, може бути, якраз і не вистачає доброти і милосердя. Деякі вважають, що вони спокійно проживуть без доброти, без турботи про інших. Головне – досягти своїх цілей. Так і хочеться таким людям нагадати слова молдавського поета П. Крученюка: «Люди добрі, будьте добрішими Найдобріших на світі людей! Доброта – це теж ідея, Може, головна з ідей». Доброта – це якість, надлишок якої ніколи і нікому не зашкодить. Бути добрим – це значить ставитися до оточуючих з розумінням, поважати інших людей і рахуватися з їх думкою. Добра людина – це сильна людина, вона завжди до ншим людям. З такою людиною приємно спілкуватися, дружити. Добрі люди як би притягують до себе інших людей. У житті будь-якої людини, де б вона не знаходилася, завжди надана можливість робити людям добро: до сусідці донести сумку або пропустити в черзі жінку з дитиною; поступитися місцем в транспорті або сходити в аптеку за ліками для сусіда; та й просто посміхнутися. Добрим людям легше жити в суспільстві, тому що у них більше друзів і знайомих. Їм легше знайти спільну мову з будь-ким, вирішити не тільки свої важливі проблеми, але й чужі. У доброї людини велике серце. Його вистачає на всіх. Воно, як і океан, ніколи не замерзне. Але іноді серце починає боліти. Роблячи людині щось хороше, ми найчастіше очікуємо такого ж ставлення до себе. Але життя влаштоване по іншому. Нерідко добре ставлення до себе людина сприймає як належне, а сама веде себе так, як їй хочеться. Страшно, коли деякі люди користуються добротою інших для досягнення своїх цілей. Вони знають, що добра людина не зможе відмовити і навіть може пожертвувати собою. Іноді через бажання до стурбованості проблемами інших, людина може сама постраждати. Але, незважаючи ні на що, ми повинні завжди прагнути бути добрими. Народна мудрість говорить: «Отримавши добро, пам’ятай, а зробивши – забудь». Той, хто робить добро іншому, робить добро і собі: свідомість скоєного добра вже сама по собі є гідною нагородою. Бути добрим набагато приємніше, ніж бути злим. Бути доброю людиною, перебуваючи з добрими людьми, легко, але бути добрим завжди і з усіма складніше, хоча це необхідно. Без доброти, співчуття, співпереживання, милосердя світ існувати не може. Добре ставлення до людей може змінити наше життя. Доброта асоціюється з легкістю і з промінчиками сонця, які зігрівають саму людину та інших людей. Радійте життю! Даруйте своє тепло і посмішки оточуючим: рідним і незнайомим людям, щасливим і самотнім, вдалим і тим, хто втратив надію. Не пропускайте випадку, щоб зробити добро, і пам’ятайте слова А. П. Чехова: «Поки молоді, сильні, бадьорі, не втомлюйтеся робити добро,,

1) Вони обійнялися, мов брати, і стояли вражені: під ними Поділ у садах, церкви, красиві будинки; довкола - Дніпро, задніпрянська далечінь, ліси, сонце і небо зовсім близько. 
2) Є вічне щастя на природі, немає щастя для міської людини.
3) Невідомо звідки налетіли птахи, заколисалися ранкові гілки. 
4) У селі люди дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок.
5) Кажуть: весна приносить щастя й радість, літо - життєву легкість. 
6) Любіть красу мови жайворонка, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова батьківська береза.