Зима – чарівна пора року. Мені подобається, коли надворі ясна морозна погода та падає сніг. На вікнах з’являються вигадливі малюнки Коли все навкруги стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку. Взимку можна кататися на санках, лижах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків.
Коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться виходити з дому. Проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! Головне в таку погоду – не стояти довго на одному місці. Коли рухаєшся – ходиш, бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо!
У січні ми відзначаємо найцікавіші свята – Новий рік та Різдво. У цей час збираються всі близькі та друзі, а мама готує смачні страви. Мені подобається, коли підчас зимових свят у вікнах усіх квартир мерехтять різнобарвні лампочки. Найприємніше в новорічних святах – дарувати та отримувати подарунки. Колись я вірив, що їх приносить Дід Мороз і писав йому листи. Проте й отримувати дарунки від батьків дуже цікаво!
Зима дарує нам багато краси та веселощів. Незважаючи на холоди, можна проводити час з користю для здоров’я, а також більше уваги приділити своїм близьким людям. А крім того, варто пам’ятати, що зима невічна і скоро прийде тепла, лагідна весна.
Сьогодні, на мою думку, прояви кращих людських якостей – шанобливого ставлення до людей похилого віку, гуманності, доброзичливості, безкорисливої до не модними». Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України.
Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Але що зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте милосердя, що здавна властиве нашому народові, зберегти навіки?
Напевне, потрібно виховувати шанування в родині, плекати в школі, реалізовувати в суспільних відносинах. Я гадаю, що треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.
Сучасне телебачення та преса теж ігнорують проблему виховання шанування до старших у молоді, забуваючи, що ці люди мають багатовіковий досвід, майстерність, життєву мудрість і культуру. Чесно кажучи, я не знаю такої передачі про літніх людей. А якби більше про них писали та говорили, то підростаюче покоління не тільки пишалося цими людьми, а й намагалося стати кращими.
Люди старшого покоління, на жаль, не розпещені увагою держави. Вони роками чекають справедливого нарахування пенсій, пільг, які мали б хоч якось пом’якшити умови злиденного існування старих людей. Перетворилося на глум право на безплатну медичну до поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго прийдеться вчитись на власних помилках.
Коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться виходити з дому. Проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! Головне в таку погоду – не стояти довго на одному місці. Коли рухаєшся – ходиш, бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо!
У січні ми відзначаємо найцікавіші свята – Новий рік та Різдво. У цей час збираються всі близькі та друзі, а мама готує смачні страви. Мені подобається, коли підчас зимових свят у вікнах усіх квартир мерехтять різнобарвні лампочки. Найприємніше в новорічних святах – дарувати та отримувати подарунки. Колись я вірив, що їх приносить Дід Мороз і писав йому листи. Проте й отримувати дарунки від батьків дуже цікаво!
Зима дарує нам багато краси та веселощів. Незважаючи на холоди, можна проводити час з користю для здоров’я, а також більше уваги приділити своїм близьким людям. А крім того, варто пам’ятати, що зима невічна і скоро прийде тепла, лагідна весна.
Сьогодні, на мою думку, прояви кращих людських якостей – шанобливого ставлення до людей похилого віку, гуманності, доброзичливості, безкорисливої до не модними». Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України.
Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Але що зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте милосердя, що здавна властиве нашому народові, зберегти навіки?
Напевне, потрібно виховувати шанування в родині, плекати в школі, реалізовувати в суспільних відносинах. Я гадаю, що треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.
Сучасне телебачення та преса теж ігнорують проблему виховання шанування до старших у молоді, забуваючи, що ці люди мають багатовіковий досвід, майстерність, життєву мудрість і культуру. Чесно кажучи, я не знаю такої передачі про літніх людей. А якби більше про них писали та говорили, то підростаюче покоління не тільки пишалося цими людьми, а й намагалося стати кращими.
Люди старшого покоління, на жаль, не розпещені увагою держави. Вони роками чекають справедливого нарахування пенсій, пільг, які мали б хоч якось пом’якшити умови злиденного існування старих людей. Перетворилося на глум право на безплатну медичну до поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго прийдеться вчитись на власних помилках.