Скласти схеми до речень: Аж ось труснуло сніжком і земля нагадала аркуш паперу на якім дитина випробувала зелені руді й сірі фарби. Ти до мене прийшла не із казки чи сну і здалося мені що. стрічаю весну. Щаслива ти дорого якою ми ідемо і пісня та щаслива що в серці несемо. Коли в лісах іще ревли буй-тури Даждьбогу сонце приміряло німб і люди чорноліської культури жили співали сіяли свій хліб. Ще той папір від часу не зотлів опам'ятка лишилась людям здавна де за неграмотних французьких королів підписувалась Ганна Ярославна. Пишається калинонька явір молодіе а кругом іх верболози й лози зеленіють. Жодна мова ніколи не розвивається ізольовано вона завжди зазнає більшого чи меншого впливу інших мов і сама впливає на мови які так чи інакше контектують з нею. Споконвіку в народі побутуе думка хто першим побачить цвіт ліщини тому весь вік посміхатиметься щастя.
Дуже потрібно!
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує. Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця.
Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі. Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми. Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.
Пишет тебе твой друг Саша.Как там твои дела?У меня много чего произошло с последней нашей встречи.Ну обо всем по порядку.Я уже перешел в другой класс и знаешь мне нравится.Недавно у меня было день рождение и мама сделала очень красивый праздник для меня,тебе тоже большое за поздравления.Было много друзей и подарков,был клоун и воздушные шары.Жаль что ты не смог приехать.А папа подарил мне щенка он такой забавный и смешной,вот высылаю тебе фотографии.
Я часто вспоминаю наши встречи,как мы гуляли,как веселились и даже как дурачились.Я рассказываю своим друзьям о наших походах на виноградники,как мы там собирать виноград,как ходили на водные горки,как собирали каштаны в горах.Мои друзья не сразу мне поверили,что есть каштаны которые можно жарить и кушать.Один раз мы даже попробовали пожарить свои каштаны,но они оказались совсем не вкусными.
Я уже жду следующего лета,чтобы вновь встретиться с тобой.Пиши и ты мне,рассказывай что нового у тебя.Передавай там всем приветы от меня,я по вам всем скучаю.
До встречи Роберт,до лета.