Після перегляду телепередачі, Наталці захотілося розповісти про свої враження подрузі:
- Привіт, пам'ятаєш ти розповідала про одну цікаву передачу про лісових тварин? - почала свою розповідь Наталка.
- Так, пам'ятаю, а що трапилося? - зацікавилася подруга.
- Я подивилася цю передачу, і мені дуже сподобалося, але спочатку у мене не було бажання дивитися її.
- Чому? Вона дуже цікава! - подруга засмутилася, але почала відстоювати свою точку зору.
- Так, цікава! З неї я дізналася нові факти та які раніше не помічала...- Наталці хотілося ще більше розповісти про свої враження, але її перебила подруга.
- Ось, я ж тобі говорила, що цю передачу треба обов'язково тобі подивитися.
- Так! А що ще ти можеш мені порадити? - запитала Наталка.
- Треба подумати, - трохи пізніше подруга відповіла, - подивись ще передачу про підводний світ.
- Добре, дякую за пораду! - дівчина подякувала, і записала назву передачі у своєму телефоні.
- Мені вже час йти, - сумно відповіла подруга. Наталка попрощалася з нею, і пішла додому, дивитися нову передачу про підводний світ.
З країв даху опустили свої вуса-щупальця потворні дельфіни; їх хвости, здійняті вгору, чітко видно на тлі неба. Спинс дельфінів осідлали оголені жіночі фігури з тризубами в руках, а вздовж карнизів розсілися велетенські жаби. З колон бадьоро виповзають ящірки, морди носорогів дивляться з капітелей, а зі стін під вікнами висунулися голови слонів. Ні, це не нічний кошмар, і не опис картин сюрреалістів. Це – легендарний «Будинок з химерами». Єдиний у своєму роді, незвичайний, дивний, фантастичний і оповитий легендами.Чого тільки вам не розкажуть кияни про цей шедевр архітектури! І те, що Владислав Городецький побудував його на згадку про потонулу дочку (нібито тому й русалки з дельфінами оселилися на даху будинку), і те, що архітектор уклав парі, що зможе побудувати будинок на ділянці, непридатній для забудови через надто крутий схил. Існує й більш прагматична версія: нібито будинок – це грандіозна реклама нового на той час матеріалу – цементу. Адже вся обробка будинку виконана саме з нього. А власник одного з перших у Києві цементних заводів навіть безкоштовно постачав цемент на будівництво.Після революції будинок націоналізували. Там у різний час розташовувалися і штаб військово-трудової дружини, і Ветеринарне управління, і комунальні квартири, і поліклініка. А після реконструкції – з 2004 р. – унікальна будівля стала Малою резиденцією прийомів Президента України. Неможливо пройти повз, не затримавши погляд на дивовижно прекрасному будинку – творінню неабиякої фантазії любителя сафарі, парі та міфології. І, хто знає, можливо, коли на Київ спускається ніч, загадкові химери розправляють свої затерплі крила і злітають у небо, кружляючи понад містом і лякаючи випадкових перехожих. А з першими променями вранішнього сонця знову встромлюють свої пазуристі лапи в бетонні стіни фантастичного будинку.
Після перегляду телепередачі, Наталці захотілося розповісти про свої враження подрузі:
- Привіт, пам'ятаєш ти розповідала про одну цікаву передачу про лісових тварин? - почала свою розповідь Наталка.
- Так, пам'ятаю, а що трапилося? - зацікавилася подруга.
- Я подивилася цю передачу, і мені дуже сподобалося, але спочатку у мене не було бажання дивитися її.
- Чому? Вона дуже цікава! - подруга засмутилася, але почала відстоювати свою точку зору.
- Так, цікава! З неї я дізналася нові факти та які раніше не помічала...- Наталці хотілося ще більше розповісти про свої враження, але її перебила подруга.
- Ось, я ж тобі говорила, що цю передачу треба обов'язково тобі подивитися.
- Так! А що ще ти можеш мені порадити? - запитала Наталка.
- Треба подумати, - трохи пізніше подруга відповіла, - подивись ще передачу про підводний світ.
- Добре, дякую за пораду! - дівчина подякувала, і записала назву передачі у своєму телефоні.
- Мені вже час йти, - сумно відповіла подруга. Наталка попрощалася з нею, і пішла додому, дивитися нову передачу про підводний світ.
З країв даху опустили свої вуса-щупальця потворні дельфіни; їх хвости, здійняті вгору, чітко видно на тлі неба. Спинс дельфінів осідлали оголені жіночі фігури з тризубами в руках, а вздовж карнизів розсілися велетенські жаби. З колон бадьоро виповзають ящірки, морди носорогів дивляться з капітелей, а зі стін під вікнами висунулися голови слонів. Ні, це не нічний кошмар, і не опис картин сюрреалістів. Це – легендарний «Будинок з химерами». Єдиний у своєму роді, незвичайний, дивний, фантастичний і оповитий легендами.Чого тільки вам не розкажуть кияни про цей шедевр архітектури! І те, що Владислав Городецький побудував його на згадку про потонулу дочку (нібито тому й русалки з дельфінами оселилися на даху будинку), і те, що архітектор уклав парі, що зможе побудувати будинок на ділянці, непридатній для забудови через надто крутий схил. Існує й більш прагматична версія: нібито будинок – це грандіозна реклама нового на той час матеріалу – цементу. Адже вся обробка будинку виконана саме з нього. А власник одного з перших у Києві цементних заводів навіть безкоштовно постачав цемент на будівництво.Після революції будинок націоналізували. Там у різний час розташовувалися і штаб військово-трудової дружини, і Ветеринарне управління, і комунальні квартири, і поліклініка. А після реконструкції – з 2004 р. – унікальна будівля стала Малою резиденцією прийомів Президента України. Неможливо пройти повз, не затримавши погляд на дивовижно прекрасному будинку – творінню неабиякої фантазії любителя сафарі, парі та міфології. І, хто знає, можливо, коли на Київ спускається ніч, загадкові химери розправляють свої затерплі крила і злітають у небо, кружляючи понад містом і лякаючи випадкових перехожих. А з першими променями вранішнього сонця знову встромлюють свої пазуристі лапи в бетонні стіни фантастичного будинку.