Спишіть подані речення, виділяючи вставні конструкції. 11. Цьогорічний вересень видався можна сказати нормальний, і не літній, й не осінній, хоча власне на погоду тепер майже ніхто не зважав (Ю. Зб.). 12. У кожного місяця є свої якщо можна так висловитись ударні свята, тобто такі, що найповніше освячують ту чи іншу пору року (В. Ск.). 13. Трапилося це одначе
трохи несподівано (Л. Ян.).
14. Праворуч, за десятки чи може й сотні кілометрів, стоять мовчазні темно сині Карпати в клубках срібних, сліпучо-білих хмар. 15. Але старші не були на нього в претензії за ці витівки, бо зрештою хлопчисько міг бути багатьом з них за сина і може якраз нагадував їм власних дітей... (О. Г.). 16. Хмара проте не зайнялася: була занадто мокра й важка. 17. Річкою подумав Артур можна дістатися Дніпра, а тоді спуститися до Чорного моря. 18. У гоголівському краю як називають у народі довколишні міста, села й хутори, що прилягають до Псла, переплелися животворними кронами прадавне минуле і сучасне (І. Ц.). 20. 1 справді відгриміли фронти. Петро знов повернувся в катеринославські майстерні...
1. Сивою. Взято в дужки.
2. Навесні.
3. Цього.
4. Вовки, лисиці полювали на зайців, ховрашків, тушканчиків.
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.