Спишіть речення, розкриваючи дужки, Витилить займерики. укажіть їхній розряд та відмінок,
1. Я дивлюсь на вишні, і в них справді то тут, то там паленіють
розпухлі щічки. 2. У житах щось зашаруділо і незабаром на
дорогу викотився їжак (М. Стельмах). 3. Рибина летіла вище
лисеняти, але воно прудко підскочило й ухопило передніми
лапами (Гр. Тютюнник). 4. Нас розлучали з рідними, життям і
навіть мрією, але (ні) що й (ні) коли не розлучило з вірою (Б.
Олійник). 5. Валерієві не хотілося (ні) кого бачити, (ні) (3)ким
говорити, і він лишився на горищі (Ю. Мушкетик). 6. З брехні
люди не мруть, та вже їм вірине ймуть (Народна творчість). 7.
Вмирає все в житті, та не вмирає слово, народжене в крові,
засвічене багрово, заплетене в літа, немов сувора нить (А.
Малишко). 8. Дружба має різні прояви, але закон у неї один
вірність (М. Коцюбинський). 9. Він (ні) чого не бачить, але чує
Раз у раз, вдруге, де-не-де, кінець-кінцем, день за днем, зроду-віку, уночі, всього-на-всього, коли-не-коли, по-нашому, по-перше, в ногу, по-українськи, по-родинному, сам-на-сам, втридорога, з діда-прадіда, не сьогодні-завтра, пліч-о-пліч, раз-по-раз, нашвидкуруч, зненацька, замолоду, спершу, стрімголов, до пори, спідлоба, більш-менш, нанівець , по-чеськи, напризволяще, всього-навсього, з давніх давен, напрочуд, знічев'я, навзнаки, непереливки, вряди-годи, надвоє, ущерть, по-юнацьки, по-латині, востаннє, час-від-часу, по-іншому, дощенту, поодинці, назавжди, врешті-решт, упритул, давним-давно, рано-вранці, з усіх-усюд, врізнобіч, повсякчас, на навскач, безвісти, хоч не хоч, в цілому, вчетверо, забагато, навиплат, до вподоби, по вінця, без кінця-краю, без відома, до ладу, один в один, насторожі, завидна, передусім, опівночі, навстіж, ліворуч, в односталь, привселюдно.
Думаю так. Хай щастить :)
Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця — це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п'янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу...
Увесь цей казковий неповторний світ відображає в художніх образах мистецтво, даючи нам змогу захоплено слухати чарівну музику, споглядати шедеври живопису, сміятися і плакати над долею улюблених героїв, зачитуватися натхненними поетичними рядками...
Сила впливу творів мистецтва на людину дивовижна. Ми інколи навіть не замислюємось над тим, чому, прочитавши цікаву книгу, на все життя запам'ятовуємо її зміст, хоч такої мети перед собою не ставили. А старанно вивчаючи навчальний матеріал, даємо собі установку на запам'ятовування, але не завжди все пам'ятаємо.
Справа в тому, що твори мистецтва впливають на наші емоції, примушують нас хвилюватися, радіти, сумувати, Любити й ненавидіти... А все, що торкається нашої душі, не забувається, бо пам'ять серця-то найміцніша пам'ять.
Мистецтво очищає нашу душу, робить нас красивішими, добрішими, шляхетнішими, мудрішими...
Людина потребує краси, як квітка сонця, і цю красу дають їй природа і мистецтво — ці два вічні джерела духовного очищення і збагачення.