Спишіть текст, вставляючи пропущені букви та розставляючи
розділові знаки
Історія моєї родини
Війна… Скільки люд…ких жит…ів вона забрала? Це страшна
«чума» і на своєму шляху війна руйнує все.
(Не)обійшла стороною війна й нашу родину. Мій (пра)дідусь Василь
П…трович який помер у 1992 році жив у місті (М,ма)рганець. Під час (Д,
д)ругої (С,с)вітової війни воював на фронті а після поранен…я разом із
доч…кою Любою був у полоні. Фашисти катували їх пр(е,и)мушували
тя…ко працювати.
Виснаж(е,и)ні роботою холо…ні голо…ні у обшарпаному одязі вони
тікали (з)полону. (Не)багатьом вдавалося вт…кти звідти однак Василю
П…тровичу по(щ,сч)астило. Доньку визволили з полону в 1945 році
радянс…кі війська та (не)вдовзі вона померла від тя…кої хвороби.
Довго (пра)дідусь діставався рідного дому майже два роки але
все(таки) досяг своєї мети! Його дружина Га(н,нн)а П…трівна вже
втратила надію побач...ти чоловіка ж…вим. Через (де)який час пр…близно
через (пів)року до них постукали у двері. Ві(д,т)чинивши жінка завмерла
стояв німець. Можна переночувати не)званий гість. Добрі люди
(не)ві(д,т)мовили бо розуміли що виходу (не)має.
Німець прожив у сім...ї близ...ко місяця. Йому виділили кімнату а
він ділився з родиною у якій було шестеро дітей своїм пайком. Щоб якось
ві(д,дд)ячити німець подарував Василю П…тровичу набір голок для
швейної машинки аби той шив взут…я.
Моя родина (на)жаль (не)пам...ятає точну дату народжен…я своїх
предків. Я (в, вв)ажаю це треба знати! Коли в сім…ї ро…повідають про
події війни то наща(д,т)ки шануватимуть пам…ять про загиблих.
О(т,д)же війна це трагіч…на сторінка історії.
Війна… Скільки людських життів вона забрала? Це страшна
«чума» і на своєму шляху війна руйнує все.
Не обійшла стороною війна й нашу родину. Мій прадідусь Василь
Петрович ,який помер у 1992 році жив у місті Марганець. Під час Другої світової війни воював на фронті ,а після поранення разом із
дочкою Любою був у полоні. Фашисти катували їх ,примушували
тяжко працювати.
Виснажені роботою, холодні, голодні у обшарпаному одязі ,вони
тікали з полону. Не багатьом вдавалося втекти звідти ,однак Василю
Петровичу пощастило. Доньку визволили з полону в 1945 році
радянські війська та невдовзі вона померла від тяжкої хвороби.
Довго прадідусь діставався рідного дому, майже два роки ,але
все-таки досяг своєї мети! Його дружина Ганна Петрівна вже
втратила надію побачити чоловіка живим. Через деякий час ,приблизно
через півроку, до них постукали у двері. Відчинивши ,жінка завмерла-
стояв німець. Можна переночувати, -просився незваний гість. Добрі люди
не відмовили ,бо розуміли ,що виходу немає.
Німець прожив у сім'ї близько місяця. Йому виділили кімнату ,а
він ділився з родиною у якій було шестеро дітей своїм пайком. Щоб якось
віддячити ,німець подарував Василю Петровичу набір голок для
швейної машинки ,аби той шив взуття.
Моя родина, на жаль ,не пам'ятає точну дату народження своїх
предків. Я вважаю ,це треба знати! Коли в сім'ї розповідають про
події війни ,то нащадки шануватимуть пам'ять про загиблих.
Отже ,війна -це трагічна сторінка історії.