Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Завдяки карантину я почав проводити більше часу з близькими для мене людьми. Також став приділяти більше уваги своїм улюбленцям. За ці два місяці я почав займатися спортом. Добре відпочивати на карантині, але тримати форму потрібно. Ми з мамою створили куточок флори. Для цього ми купували квіти і вже деякі з них зацвіли. А з татом та сестрою ми створили змагання по футболу. Після обіду ми збираємо глядачів: бабусю, дідуся, сестру. А мама у нас головний суддя. Ще я допомагаю бабусі садити насіння на нашій ділянці. А з дідусем ми граємо в шахи, поки він мене перемагає, але мені подобається. Ось такий веселий та гарний карантин.
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Завдяки карантину я почав проводити більше часу з близькими для мене людьми. Також став приділяти більше уваги своїм улюбленцям. За ці два місяці я почав займатися спортом. Добре відпочивати на карантині, але тримати форму потрібно. Ми з мамою створили куточок флори. Для цього ми купували квіти і вже деякі з них зацвіли. А з татом та сестрою ми створили змагання по футболу. Після обіду ми збираємо глядачів: бабусю, дідуся, сестру. А мама у нас головний суддя. Ще я допомагаю бабусі садити насіння на нашій ділянці. А з дідусем ми граємо в шахи, поки він мене перемагає, але мені подобається. Ось такий веселий та гарний карантин.
Объяснение: