ответ: Іноді стається так, що одна людина жертвує своїм життям заради чогось, наприклад, щоб врятувати ынших. Коли людина жертвує своїм життям, сама вона гине. Це жахливо. Життя - це найцінніше, що є у світі.
Тому я вважаю, що ціль, варта такої жертви, повинна бути дуже значною. Немає сенсу ризикувати життям, щоб врятувати якейсь майно або гроші. Гроші можна заробити, майно придбати. А ось другого життя не буде, якщо не пощастить і ти його втратиш.
Як я вже казав, найбільша цінність - це саме життя. Тобто я вважаю, ризикувати життям варто тільки заради іншого життя - щоб врятувати людину або людей. Витягти когось з вогню пожежі або потопаючого з води - це гідна ціль для того, щоб ризикнути власним життям. Тому рятівників та пожежників називають людьми героїчних професій. А ще люди ризикують життям під час бойових дій. Захищати свою Вітчизну від ворогів - це дуже благородно і почесно
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
ответ: Іноді стається так, що одна людина жертвує своїм життям заради чогось, наприклад, щоб врятувати ынших. Коли людина жертвує своїм життям, сама вона гине. Це жахливо. Життя - це найцінніше, що є у світі.
Тому я вважаю, що ціль, варта такої жертви, повинна бути дуже значною. Немає сенсу ризикувати життям, щоб врятувати якейсь майно або гроші. Гроші можна заробити, майно придбати. А ось другого життя не буде, якщо не пощастить і ти його втратиш.
Як я вже казав, найбільша цінність - це саме життя. Тобто я вважаю, ризикувати життям варто тільки заради іншого життя - щоб врятувати людину або людей. Витягти когось з вогню пожежі або потопаючого з води - це гідна ціль для того, щоб ризикнути власним життям. Тому рятівників та пожежників називають людьми героїчних професій. А ще люди ризикують життям під час бойових дій. Захищати свою Вітчизну від ворогів - це дуже благородно і почесно
Відповідь:
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Пояснення: