«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий іб Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки.
Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
1.Сидів сірий вовк у капкані й лаяв поганого шакала: "Зрадник! Не оцінив моєї дружби! А клявся , ж клявся". Шакал слухати збоку й посміхався потайки :" Якби я не зумів би оцінити тебе Вовче, то не продав би так дорого".
Непряма мова:
Сидів сірий вовк у капкані й лаяв поганого Шакала, кажучи що він зрадник, що він не оцінив його дружби адже колись Шакал клявся, ж клявся. Шакал слухав ти з боку і посміхався потайки, адже якби він не зумів оцінити Вовка, то не продав би так дорого.
Важко працював віл ,недоїдав, з плуга в плуг перепрягався і все тягнув ямку з останніх сил. Питає його якось шляхетний Олень:
- Заради чого жили надриваєш ?
- Як заради чого? Для дітей стараюсь.
- А я, - зауважив Олень, - вчу своїх оленят самостійно харч добувати,- і добавив, - щоб не росли трутнями.
1.Тарас Шевченко писав: " В своїй хаті своя правда, і сила, і воля".
2.Правильно писав Тарас Шевченко що у кожній хаті своя правда, і сила, і воля.
3. " В своїй хаті своя правда і сила і воля" - писав Тарас Шевченко.
«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий іб Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки.
Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
Объяснение:
Відповідь:
Пряма мова:
1.Сидів сірий вовк у капкані й лаяв поганого шакала: "Зрадник! Не оцінив моєї дружби! А клявся , ж клявся". Шакал слухати збоку й посміхався потайки :" Якби я не зумів би оцінити тебе Вовче, то не продав би так дорого".
Непряма мова:
Сидів сірий вовк у капкані й лаяв поганого Шакала, кажучи що він зрадник, що він не оцінив його дружби адже колись Шакал клявся, ж клявся. Шакал слухав ти з боку і посміхався потайки, адже якби він не зумів оцінити Вовка, то не продав би так дорого.
Важко працював віл ,недоїдав, з плуга в плуг перепрягався і все тягнув ямку з останніх сил. Питає його якось шляхетний Олень:
- Заради чого жили надриваєш ?
- Як заради чого? Для дітей стараюсь.
- А я, - зауважив Олень, - вчу своїх оленят самостійно харч добувати,- і добавив, - щоб не росли трутнями.
1.Тарас Шевченко писав: " В своїй хаті своя правда, і сила, і воля".
2.Правильно писав Тарас Шевченко що у кожній хаті своя правда, і сила, і воля.
3. " В своїй хаті своя правда і сила і воля" - писав Тарас Шевченко.