Національний символ українців — синьо-жовте знамено, яке теж без жодних на те підстав кілька десятиліть називали у нас націоналістичним і суворо забороняли сполучення цих двох кольорів навіть будь-де.Прапори як сигнальні засоби з’явилися ще в далекі античні часи. Деякі вчені вважають, що спершу вони були одноколірні. А далі вже з’явилися різні поєднання барв. На знаменах часто зображалися небесні світила, хрести, звірі, різні речі. На прапорах Русі часів язичництва здебільшого були фантастичні тварини й рослини. А після прийняття християнства святі — архангел Михаїл, Георгій Побідоносець, Миколай Чудотворець та інші.Прапороносцями в княжих дружинах були найкращі і найдужчі воїни, які високо над бойовими порядками здіймали знамено чи ставили його на узвишші й пильно охороняли, не даючи ворогові захопити чи повалити прапор. Знамено було справжньою воєнною святинею, йому поклонялися, мов великому божеству.У той час, коли в Європі кожна держава мала чітко визначені кольори прапорів, у Київській Русі єдиного офіційного прапора не було. Кожен із князів мав свій окремий стяг. Скажімо, часто зустрічається червоне знамено із золотим тризубом або двозубом. Галицько-Волинське князівство мало блакитну корогву з зображенням золотого лева на ній. Пізніше в гербах західних земель України дедалі частіше зустрічається поєднання синього й жовтого кольорів. Ці ж барви переходять і в прапори міст.Львівський мовознавець М. Рогович висловив цікаву версію про початки поєднання синього й жовтого кольорів. Він стверджує, що слово «хохол» (ним часто представники інших національностей називають українців) — тюркського походження. Воно створене з двох самостійних слів: «хох», що значить синій, голубий, небесний, та «юлу» — жовтий, золотавий. Оце поєднання, на думку мовознавця, й створило слово «хохол», тобто синьо-жовтий. Якщо це справді так, то русичі ще до навали кочівників мали в своїх символах ті два кольори. І, можливо, їх успадкувало Галицько-Волинське князівство.
1) Йшла вона з ненькою Варварушкою купатися в озері; а в лісі, як навмисне, ягідка за ягідкою – стигла суниця так і заманює глибше в гущавину (М.Телешов «Крупеничка»). 2) Роздав він скоріше всі залишки, струснув порожнею торбинкою, вклонився всім на прощання і пішов потихеньку своїм шляхом, спираючись на палицю (М.Телешов «Крупеничка). 3) І тільки-но він її поцілував, красуня розплющила очі, прокинулась і привітно глянула на нього (Ш. Перро «Зачарована красуня»). 4) Але хоч яким би спокійним було море - завжди коло берега воно ледь-ледь коливалося, вода злегка підіймалася, як груди дитини, що спить (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»). 5. Еліза думала, що вона все ще бачить сон, - так дивно було летіти в повітрі, високо над морем (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»).
Прислівники дії відповідають на питання: як? яким чином? (як? – навмисне, потихеньку, привітно, злегка, високо).
1) Йшла вона з ненькою Варварушкою купатися в озері; а в лісі, як навмисне, ягідка за ягідкою – стигла суниця так і заманює глибше в гущавину (М.Телешов «Крупеничка»). 2) Роздав він скоріше всі залишки, струснув порожнею торбинкою, вклонився всім на прощання і пішов потихеньку своїм шляхом, спираючись на палицю (М.Телешов «Крупеничка). 3) І тільки-но він її поцілував, красуня розплющила очі, прокинулась і привітно глянула на нього (Ш. Перро «Зачарована красуня»). 4) Але хоч яким би спокійним було море - завжди коло берега воно ледь-ледь коливалося, вода злегка підіймалася, як груди дитини, що спить (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»). 5. Еліза думала, що вона все ще бачить сон, - так дивно було летіти в повітрі, високо над морем (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»).
Прислівники дії відповідають на питання: як? яким чином? (як? – навмисне, потихеньку, привітно, злегка, високо).