1 Почекай-но, дівчино, ще й для тебе троянди весни розцвітуть (В. Сосюра) 2 Я хотіла б людям для підмоги у кожну мить подати голос свій (В Ткаченко). 3Гукати в минуле - даремна турбота, гукати у майбутнє — хто-небудь почуе (О.Підсуха) . 4. То ж було і солодко й незвично у твоїх очах читать грозу (В. Симоненко). 5. A ті ж то гуси, гуси-лебедята, та й узяли підпасків на крилата, та й у хороми царські занесли (Л. Костенко). 6. Я зрозумів в труді-таки, що крила мрії.
Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. Це палісадник — невеликий обгороджений садок. Розбив його один з мешканців нашого будинку, Віктор Іванович. Щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. Він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. Є в палісаднику і ягідні кущі. Тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина. І немає вільного клаптика землі, не рахуючи стежин. Просто до невеликого фарбованого ослона тягнеться квіткова грядка. Огорожа палісадника нехитра. Вона зроблена із сухих гілок дерев. Згодом Віктор Іванович уздовж всієї огорожі посадив дикий виноград, і невдовзі за живоплотом важко було розгледіти людину. Можливо, через цю огорожу ми не відразу звернули увагу на те, що Віктор Іванович перестав там з’являтися. Від сусідів довідалися, що він занедужав і його відвезли до лікарні.Одного разу увечері я зайшов у палісадник, присів на ослін. Мені здалося, що от-от скрипне хвіртка і увійде Віктор Іванович. Цей куточок природи відкрився мені з іншого боку. Всюди відчувалася турботлива рука літньої людини. Кожне дерево, у тому числі липа і горобина, акуратно обкопані. Між квітами на грядці жодної травинки. Коли одні квіти закриваються на ніч, інші розпускають свої пелюстки.Палісадник — це не тільки мій улюблений куточок. Сьогодні поруч зі мною, нітрохи мене не боячись, про щось сперечалися горобці. На горобину присіла сорока. Вона поглядала то на мене, то на горобців.Повіяло прохолодою, гостро запахла резеда. Я піднявся. Горобці навіть не звернули на мене уваги.«Завтра я обов’язково провідаю в лікарні Віктора Івановича», — вирішив я.
1 Почекай-но, дівчино, ще й для тебе троянди весни розцвітуть (В. Сосюра) 2 Я хотіла б людям для підмоги у кожну мить подати голос свій (В Ткаченко). 3Гукати в минуле - даремна турбота, гукати у майбутнє — хто-небудь почуе (О.Підсуха) . 4. То ж було і солодко й незвично у твоїх очах читать грозу (В. Симоненко). 5. A ті ж то гуси, гуси-лебедята, та й узяли підпасків на крилата, та й у хороми царські занесли (Л. Костенко). 6. Я зрозумів в труді-таки, що крила мрії.
Объяснение:
Про усне не дуже зрозуміла.