Івано-Франківськ.Івано-Франківськ місто покликанням якого є з’єднувати Прикарпаття з Закарпаття, Дністер з Прутом, Буковину з Галичиною, Україну з Європою.Івано-Франківськ – обласний центр розташований за 584 км. на захід від столиці України у межиріччі річок Бистриці Надвірняньської , і Бистриці Солотвинської.Перші поселення на території міста гались ще за часів трипільської культури. Заснування міста почалося із побудови в середині 17 ст. польським магнатом Андрієм Потоцьким фортеці. Назву місто отримало на честь сина Андрія Потоцького Станіслава. 7 травня 1662 року місто Станіславів отримало Магдебурзьке право. Саме ця дата вважається офіційною датою його заснування.У 1683 році у боях гине Станіслав Потоцький і багатство успадковує інший син Андрій Потоцький.Польсько-турецька, російсько-шведська війни і декілька інших нападів завдали значних руйнацій місту.На початку 18 століття місто почало відбудовуватись. Значно збільшилась кількість ремісничих цехів кравців, шевців ,пекарів ,мельників ,бондарів ,різників , ковалів та зброярів.У 1772 році у Станіслав вступили Австрійські війська. Місто стало центром з 18 округів Істро-Угорської імперії.Новий етап у розвитку міста почався після сплачування у 1848 році кріпосного права. Була обрана також окружна рада.У другій половині 19 століття для життя Станіслава було характерним економічне та культурне піднесення. У 1885 році місто стало центром єпископства. Тодішня культура була представлена творчістю таких письменників як І. Кношницький , М. Романовський , та фольклористів С. Баронча ,І. Вагилевича, Є. Желехівського та Володимира Гнатюка.Особливої уваги заслуговує життя Івана Франка, саме тут народилась незліченна кількість творів Каменяра. Багато з них покладено на музику відомим українським композитором Денисом Січинським.В літку 1914 року почалася Перша світова війна. В 1919 році місто опинилось під польською окупацією. Після Другої світової війни 1945 року місту вдалося зберегти свої традиції і культуру. В ньому побувало дуже багато видатних людей зокрема як Ірина Вільде, Анатолій Кос-Анатольський , Леся Мартовицька, Василь Стефаник, Осип Туринський ,Марко Черемшина.9 листопада 1962 року на честь 300- річчя заснування, місто було перейменоване на Івано-Франківськ .В архітектурі міста можна зустріти багато мистецьких стилів та напрямків : бароко, класицизм, модерн. В Івано-Франківську варті уваги : Вірменська церква (1742 рік) ,Кафедральний собор святого Воскресіння (1763 рік). В Патріаршому костелі (1673 рік) розташований Художній музей, який нараховує біля десяти тисяч творів мистецтва, а в будівлі міської Ратуші (1695 року) тепер Краєзнавчий музей.Найцінніше надбання Івано-Франківська – це його мешканці, які зберігають мову, культуру та традиції Прикарпатського краю.Моршин.Перші жителі Моршина тікали від нападів кочівників і рятувалися в дрімучих лісах Західної України.Назва міста походить від прізвища орендатора місцевих солеварень.Це маленьке містечко в якому проживає 6 тисяч людей. Місто Моршин розташоване між Івано-Франківськом і Львовом.Світову славу цьому місту принесла незвичайна вода та грязі. Ще в кінці 19 століття підприємливий купець Штеллер запросив лікарів і побудував перші здравниці.На початку 20 століття Моршин порівнювали з популярними європейськими курортами і називали його „Галицьким Спа”.Містечко розташоване в долині серед соснових і листяних лісів. Річка Березниця розділяє місто на дві частини: гірську(покриту густим лісом), і рівнинну (лісопаркову). У цій лісопарковій частині розташовані санаторії.Мінеральні води Моршина містять в собі марганець, мідь, цинк, залізо, бром та йод. Саме тут люди мають можливість лікувати хвороби серця, нервової системи і легеневої, ожиріння та цукрові діабети. Вода Моршина очищає організм людей від радіонуклідів, нормалізує кислотність в шлунку і підвищує імунітет.
Хлеб (сочинение-описание) Хлеб... Мы видим его постоянно, едим его каждый день, но, оказывается, описать его как предмет не так-то просто. Вспоминаешь приятный аромат, удивительную мягкость, вкус хлеба, но какой же он на самом деле? Вот он в моих руках - только что купленный. Хрустящая корочка покрывает румяный испеченный кирпичик. Корочка коричневого цвета. Я всегда выбираю поджаристый хлебушек. Оторвешь ломтик - и таким он кажется вкусным, что незаметно и полбуханки исчезнет, пока до дома дойдешь. Нежная мякоть так и тает во рту. В мякоти большие дырочки. Они разные: одни круглые, другие продолговатые. Сожмешь кусочек хлеба, подержишь в кулаке, а потом отпустишь - и чудо! - хлеб, как живое существо, расправляется, поднимает прижатые края и опять из него весело выглядывают аппетитные дырочки. Горбушка - это предмет гордости хлеба. У нас в доме горбушки ценятся к маминому красному борщу. Папа свою горбушку натирает чесноком с солью, мама густо смазывает сметаной, а мы с сестрой просто хрустим, как два зайчика, А если хлеб зачерствеет, мы делаем из него гренки - режем ломтиками, посыпаем сыром и кладем в горячую духовку. Через пять минут по кухне разносится такой аромат, что слюнки катятся, пока дождешься поджаристых рассыпчатых гренок. Правду говорят, что хлеб всему голова. Мы не можем обходиться без хлеба ни в праздники, ни в будни. Хлеб - наш самый главный, самый ценный, самый древний и самый лучший продукт питания.
(сочинение-описание)
Хлеб... Мы видим его постоянно, едим его каждый день, но, оказывается, описать его как предмет не так-то просто. Вспоминаешь приятный аромат, удивительную мягкость, вкус хлеба, но какой же он на самом деле?
Вот он в моих руках - только что купленный. Хрустящая корочка покрывает румяный испеченный кирпичик. Корочка коричневого цвета. Я всегда выбираю поджаристый хлебушек. Оторвешь ломтик - и таким он кажется вкусным, что незаметно и полбуханки исчезнет, пока до дома дойдешь. Нежная мякоть так и тает во рту. В мякоти большие дырочки. Они разные: одни круглые, другие продолговатые. Сожмешь кусочек хлеба, подержишь в кулаке, а потом отпустишь - и чудо! - хлеб, как живое существо, расправляется, поднимает прижатые края и опять из него весело выглядывают аппетитные дырочки.
Горбушка - это предмет гордости хлеба. У нас в доме горбушки ценятся к маминому красному борщу. Папа свою горбушку натирает чесноком с солью, мама густо смазывает сметаной, а мы с сестрой просто хрустим, как два зайчика,
А если хлеб зачерствеет, мы делаем из него гренки - режем ломтиками, посыпаем сыром и кладем в горячую духовку. Через пять минут по кухне разносится такой аромат, что слюнки катятся, пока дождешься поджаристых рассыпчатых гренок.
Правду говорят, что хлеб всему голова. Мы не можем обходиться без хлеба ни в праздники, ни в будни. Хлеб - наш самый главный, самый ценный, самый древний и самый лучший продукт питания.