У поданник речення. Варіанти відіре актикать у таблички 2 - неоднорідна підрадність
3 - mocrinoma inpaiews
далеких краінах, не ранее справлюк черт "Кобзара на кожного, кто помага
поле (огонар 2. Денес повернеу rоnоmу туди, де до були його село, докато при
доки не побами Весну гору тео) у горолі, де грають струни пізно, де вони
по чекане (М. Рильський). 4. Посто біля Не, тоалуаас аса
сьогоон бул кунео урина, во ротанала паморозь, пригра сонцем, по-анала на
постной стерео нему в шею, s, коли трая запетить далеко в тумане стане така,
В настукао, шо робиться попереду (г. Токонник).
Паставте nіа виписані номерни речень букви і прочитаете прізвище украін
пісьменніка,
Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії та взаєморозуміння, порівняв українську мову з Піснею, уклавши глибинний філософський зміст у це порівняння. Нас навіть на дивує, що «пісня» у поета — поняття власне, яке моє писатися з великої літери. «Пісня» у вірші Голобородька— це життя, історія, відбита у душі кожного українця. Саме тому ми «пісенними словами // і побратимами // у товаристві розмовляємо» — словами, народженими величчю національної історії, багатовіковим шляхом випробувань.
Цей шлях навчив наш народ зброєю слова промовляти до недругів, виховав мудрість мовчання, коли слова — не потрібні, бо говорить душа:
...тож хай знають вороги,
якими словами
на самоті мовчимо.
їх неважко почути, бо «кожне слово // нашої мови // записане у Літописі». І знову нас вражає, мов відкриття, поетове узагальнення-символ: «Літопис» — як сива історія, де слова вже мовчать, але надихають на Пісню сьогодення. Так і злилися у вірші В. Голобородька «Наша мова» слова Пісні зі словами Літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну і безцінну роль рідної мови в житті кожної людини.