Основний обов'язок Людини, на мою думку, - бути щасливим.
Якщо врахувати, що відповідно до тлумачних словників, слово "щастя" визначається, як почуття і стан повного, вищого задоволення, а задоволення - почуття задоволення, яке відчуває той, чиї бажання, прагнення задоволені, то неодмінною умовою для того, щоб вести мову про власне щастя, є наявність у Людини свободи.
Свобода ж для мене - це можливість приймати рішення про те, який результат Людина хоче отримати, визначення шляху досягнення цього, а також справжня реалізація та отримання цього результату, - без необхідності узгодження цього з ким би то не було ще.
Інакше кажучи, якщо у мене немає волі, якщо я перебуваю в залежності від чиїх би то не було інтересів і думок, то я не можу бути щасливим за визначенням, так як не маю можливості вибирати, якому власним бажанням присвячувати себе і свої зусилля.
І якщо це так, то, отже, для вирішення питання про реалізацію свого головного призначення - "Бути щасливим", необхідно до цього також вирішити питання про те, щоб бути вільним.
І якщо вирішення питання про свою свободу - це вирішення питання про свою згоду або не погодитися з тим, щоб в моєму житті відбувалися б певні події; і це питання власного вибору в конкретних умовах під впливом обставин, в тому числі що вимагають, часом, подолати страх і свій раніше негативний досвід, то питання про своє щастя - це вирішення питання проходження своїм бажанням, питання досягнення максимального задоволення від цього прямування, а також від його результатів.
людина повинна бути інтелігентною! а якщо її професія не потребує інтелігентності? а якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини? а якщо ота інтелігентність зробила її "білою вороною" серед співробітників, друзів, рідних, стане на заваді зближення з іншими людьми?
ні, ні і ні! інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. вона потрібна вам і тим, хто вас оточує.
це дуже і дуже важливо, насамперед для того, щоб жити щасливо і довго: саме так, довго! адже інтелігентність тотожна моральному здоров'ю, а здоров'я необхідне для того, щоб жити довго - не лише фізично, а й розумово. в одній древній книзі* сказано: "шануй батька свого і матір свою, і довголітнім будеш на землі". це стосується і всього народу, і окремої людини. це мудро.
але спершу визначимо, що таке інтелігентність, а вже потім - чому вона пов'язана із заповіддю довголіття.
багато хто вважає, що інтелігентна людина - це людина начитана, високоосвічена (і освіта її переважно гуманітарна), багато подорожує, знає кілька мов.
проте можна все це мати і не бути інтелігентом. а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. позбавте справді інтелігентну людину пам'яті. хай вона забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, не пам'ятатиме найкращих творів якщо вона зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, а зрозумівши, їй не проявити брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості і гідно оцінить її - ось це буде істинний інтелігент.
інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. вона виявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатись, скромно поводитись за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) іншому, берегти природу, не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й
інтелігентність - це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей.
інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати душевні сили, як тренують і фізичні. а тренування можливе і необхідне за будь-яких умов.
що тренування фізичних сил сприяє довголіттю - це зрозуміло. значно менше розуміють, що для довголіття необхідне і тренування духовних і душевних сил.
справа в тому, що злоблива і зла реакція на оточуюче, грубість і нерозуміння тих, хто нас оточує, - це ознака душевної і духовної слабості, людської нездатності естетично несприйнятлива людина - теж нещасна людина. людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, яка приписує їй тільки лихі наміри, яка завжди ображається на інших, - ця людина збіднює своє життя і заважає жити іншим**. душевна слабість веде до до фізичної слабості. я не лікар, але я в цьому переконаний. багаторічний досвід мене в цьому переконав. привітність і доброта роблять людину не лише фізично здоровою, але й зовнішньо красивою. так, саме красивою..
Основний обов'язок Людини, на мою думку, - бути щасливим.
Якщо врахувати, що відповідно до тлумачних словників, слово "щастя" визначається, як почуття і стан повного, вищого задоволення, а задоволення - почуття задоволення, яке відчуває той, чиї бажання, прагнення задоволені, то неодмінною умовою для того, щоб вести мову про власне щастя, є наявність у Людини свободи.
Свобода ж для мене - це можливість приймати рішення про те, який результат Людина хоче отримати, визначення шляху досягнення цього, а також справжня реалізація та отримання цього результату, - без необхідності узгодження цього з ким би то не було ще.
Інакше кажучи, якщо у мене немає волі, якщо я перебуваю в залежності від чиїх би то не було інтересів і думок, то я не можу бути щасливим за визначенням, так як не маю можливості вибирати, якому власним бажанням присвячувати себе і свої зусилля.
І якщо це так, то, отже, для вирішення питання про реалізацію свого головного призначення - "Бути щасливим", необхідно до цього також вирішити питання про те, щоб бути вільним.
І якщо вирішення питання про свою свободу - це вирішення питання про свою згоду або не погодитися з тим, щоб в моєму житті відбувалися б певні події; і це питання власного вибору в конкретних умовах під впливом обставин, в тому числі що вимагають, часом, подолати страх і свій раніше негативний досвід, то питання про своє щастя - це вирішення питання проходження своїм бажанням, питання досягнення максимального задоволення від цього прямування, а також від його результатів.
людина повинна бути інтелігентною! а якщо її професія не потребує інтелігентності? а якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини? а якщо ота інтелігентність зробила її "білою вороною" серед співробітників, друзів, рідних, стане на заваді зближення з іншими людьми?
ні, ні і ні! інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. вона потрібна вам і тим, хто вас оточує.
це дуже і дуже важливо, насамперед для того, щоб жити щасливо і довго: саме так, довго! адже інтелігентність тотожна моральному здоров'ю, а здоров'я необхідне для того, щоб жити довго - не лише фізично, а й розумово. в одній древній книзі* сказано: "шануй батька свого і матір свою, і довголітнім будеш на землі". це стосується і всього народу, і окремої людини. це мудро.
але спершу визначимо, що таке інтелігентність, а вже потім - чому вона пов'язана із заповіддю довголіття.
багато хто вважає, що інтелігентна людина - це людина начитана, високоосвічена (і освіта її переважно гуманітарна), багато подорожує, знає кілька мов.
проте можна все це мати і не бути інтелігентом. а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. позбавте справді інтелігентну людину пам'яті. хай вона забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, не пам'ятатиме найкращих творів якщо вона зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, а зрозумівши, їй не проявити брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості і гідно оцінить її - ось це буде істинний інтелігент.
інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. вона виявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатись, скромно поводитись за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) іншому, берегти природу, не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й
інтелігентність - це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей.
інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати душевні сили, як тренують і фізичні. а тренування можливе і необхідне за будь-яких умов.
що тренування фізичних сил сприяє довголіттю - це зрозуміло. значно менше розуміють, що для довголіття необхідне і тренування духовних і душевних сил.
справа в тому, що злоблива і зла реакція на оточуюче, грубість і нерозуміння тих, хто нас оточує, - це ознака душевної і духовної слабості, людської нездатності естетично несприйнятлива людина - теж нещасна людина. людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, яка приписує їй тільки лихі наміри, яка завжди ображається на інших, - ця людина збіднює своє життя і заважає жити іншим**. душевна слабість веде до до фізичної слабості. я не лікар, але я в цьому переконаний. багаторічний досвід мене в цьому переконав. привітність і доброта роблять людину не лише фізично здоровою, але й зовнішньо красивою. так, саме красивою..