Укажіть речення з однорідною підрядністю. *

А) Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває (Ю. Гойда)
Б) Добре, що навпроти його будинку знаходився сад, звідки долинали пташині голоси (І. Цюпа)
В) Там, де Ятрань круто в'ється, де холодная вода, там дівчина воду брала, чорнобрива, молода (Народна творчість)
Г) Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління (М. Стельмах)

Великдень...Це дуже важливе свято як усього світу, так і моєї сім'ї. Навіть з самої назви ми бачимо, що це щось важливе, адже складаєсь з 2 слів:  Великий і День. Справді цей день є величним адже саме тоді воскрес із мертвих Ісус Христос - наш Бог та покровитель.  На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще наприкінці перешого тисячоліття, з приходом християнства й святкується сьогодні. Кожна родина святкує цей день по-різному. Одня сім'ї збираються разом і їдять свячену їжу, інші як звичайного дня просто сидять та дивляться телевізор. Особисто моя сім'я відсвятковує Великдень ось таким чином. Дуже-дуже рано, близько п'ятої години ранку, ми прокидаємося та йдемо до церква зі святковими кшиками, щоб посвятити паску. Потім, посвятивши їжі, йдемо додому й накриваємо самачний стіл зі свячених продуктів. Ми снідаємо та лягаємо трішечки відпочивати. Зазвичай після невеличкого відпочинки мама і тато звонять своїм друзям та родичам і організовують пікнік. Мені це дуже подобається адже тоді я мою змогу привітати своїх друзів, братів та сестер з цим чудовим святом, граюся з ними та розважаюсь. Цілий день проходить дуже класно. Я із великим-првеликим задоволенням можу сказати, що саме Великдень - це моє улюблене свято, який єднає нас та зближує. 

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. 

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.