Укажіть складнопідрядне обставинне порівняльне речення

а) вони так на землі робили, ніби мали роботу за щастя.

б) вони так на землі сміялись, мов минали їх всі напасті.

в) вони так на землі співали, що каміння спливло воском.

г) у променях згасаючого сонця гречка золотилась, ніби й справді її хтось залив медом і розтопленою вощиною.

  Скласти діалог про рідний край пропоную так:
- Привіт, Артеме! Дуже радий тебе бачити. Тобі сподобалось вчитись в Англії?
- Привіт, Дмитро! Звичайно. Це дуже гарна країна. Проте, я весь час сумував за Батьківщиною.
- Мабуть, коли живеш тут, то не відчуваєш того, що тобі так дорого.
- Так, я згоден з тобою. Поки я жив в Україні, то думав, що переїзд дасться мені з легкістю. Проте, через пару тижнів в мене почалась несамовита туга за рідним краєм.
- То ти щасливий, що повернувся?
- Так, все мені тут рідне: поля, річки, соковито-зелені дерева, люди. І навіть їжа. Тепер я знаю напевне, що Україна - найрідніший куточок на Землі. Дякую за розмову, мені треба бігти до бабусі. Бувай!
- Бувай!

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.