Зрада - один з найяскравіших показників кризи у стосунках.Зрада неминуче тягне за собою проблеми. До або після факту. Причина - у відчутті провини перед «скривдженою» стороною. І ми починаємо вигадувати собі виправдання. А іноді потрапляємо в ситуацію, коли вигадуємо виправдання тому, хто нас зрадив.До регулярних візитів наліво найбільш схильні ті люди, які невпевнені в собі та в своїй значущості для оточуючих. Вони пояснюють свої пригоди на стороні перенасиченістю сімейним життям, бажанням різноманітності або прагненням до чогось нового.Багато психологів вважають, що стадія зрад — це нормальний етап розвитку будь-яких міцних відносин.Зазвичай для жінок зрада починається вже з почуттів. Для чоловіків — безпосередньо з відомих дій. Взагалі, цікаво саме ставлення до зради. Чоловіки в цьому питанні відносяться до себе більш ніж поблажливо, виправдовуючи свої дії всілякими вагомими аргументами.З жінками ж все йде абсолютно інакше. Жінок частіше мучать совість і почуття провини, бажання покаятися перед партнером про свій «гріх». Багато психологів вважають, що стадія зрад — це нормальний етап розвитку будь-яких міцних відносин. І якщо двоє достатньо зрілі люди, вони з мудрістю переживуть цей етап, а їх союз не розвалиться.
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
