Якось ішов хлопчик по лісу бачить у ямці стирчить щось синє. Підійшов ближче і побачив справжнього робота. Взяв його і побіг додому. Дома показав його старшій сестрі а та пхикнула і сказала:
-Напевно якийсь розумник загубив:викинь цю річ:вона тобі непотрібно.
-Ще й як потрібно - сказав той і побіг грати.
Наступного дня він показав робота в школі. Всі заздрили. Одного разу на перерві до хлопчика(його звали Ігор) підійшов Вітя і сказав:У мене був такий загубив у лісі. Ігор бобілів.
Україна — моя батьківщина і я пишаюсь тим що я українець.В Україні я народився, зростаю, навчаюся, звідси мій рід. Я люблю її мальовничі простори, лани, поля, ріки, ліси і гори…
Щоб полюбити свою країну її треба пізнати багато подорожуючи.
Вам доводилось стояти на верхівці муру Хотинської фортеці на Дністріі? Її висота сягає сорока метрів, товщина стін п’яти. Це велична споруда, одна з пам’ яток архітектури. Відчуваєш подих століть, торкаєшся не просто теплого каменю, а нашої історії.
А ви підіймались на гору Говерлу в Карпатах? Це найвища точка України. Як приємно стояти відчуваючи свист вітру у вухах, а пегед очима скільки бачить око — величні гори.
А в сорочинцях були, де все як у Гоголя… Очі розбігаються від розмаїття товарів українського виробництва. Обов’язково везеш додому щось на згадку про край де був.
А петриківський розпис бачили? Він зберігся ще з сімнадцятого століття, Розвивається в наш час і відомий в усьому світі. Я був у селі Петриківка і бачив ,як працюють художники. На скляну палітру наносять всі кольори веселки — це гуаш. Спочатку майстриня робить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. Її рухи впевнені і плавні. Мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.
Якось ішов хлопчик по лісу бачить у ямці стирчить щось синє. Підійшов ближче і побачив справжнього робота. Взяв його і побіг додому. Дома показав його старшій сестрі а та пхикнула і сказала:
-Напевно якийсь розумник загубив:викинь цю річ:вона тобі непотрібно.
-Ще й як потрібно - сказав той і побіг грати.
Наступного дня він показав робота в школі. Всі заздрили. Одного разу на перерві до хлопчика(його звали Ігор) підійшов Вітя і сказав:У мене був такий загубив у лісі. Ігор бобілів.
Щоб полюбити свою країну її треба пізнати багато подорожуючи.
Вам доводилось стояти на верхівці муру Хотинської фортеці на Дністріі? Її висота сягає сорока метрів, товщина стін п’яти. Це велична споруда, одна з пам’ яток архітектури. Відчуваєш подих століть, торкаєшся не просто теплого каменю, а нашої історії.
А ви підіймались на гору Говерлу в Карпатах? Це найвища точка України. Як приємно стояти відчуваючи свист вітру у вухах, а пегед очима скільки бачить око — величні гори.
А в сорочинцях були, де все як у Гоголя… Очі розбігаються від розмаїття товарів українського виробництва. Обов’язково везеш додому щось на згадку про край де був.
А петриківський розпис бачили? Він зберігся ще з сімнадцятого століття, Розвивається в наш час і відомий в усьому світі. Я був у селі Петриківка і бачив ,як працюють художники. На скляну палітру наносять всі кольори веселки — це гуаш. Спочатку майстриня робить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. Її рухи впевнені і плавні. Мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.