Українська мова 5 клпс контрольна робота
Прочитай фрагмент з радіопрограми та виконай завдання
(1) Ви слухайте програму "Загадки мови" (2) вітаємо вас дорогі радіослухачі! (3) Мабуть, Кожна людина небайдужа до свого зовнішнього вигляду, до свого вбрання. (4) Так само ми не повинні бути байдужими то того, як розмовляємо...
1. Вставне слово вжито в реченні
А першому Б. другому. В. Третьому. Г. четвертому
2. Звертання вжито в реченні
А. Першому. Б другому. В. Третьому. Г четвертому
3. однорідні члени вжито в реченні
А першому. Б другому В третьому Г четвертому
4. Пунктуаційну помилку вжито в реченні
А першому Б другому В третьому Г четвертому
5. Складним с речення
А. Перше. Б. Друге В третє Г четверте
6. Односкладним є речення
А перше Б друге В третє Г четверте
нарешті і до нашого міста прибула на білих конях зима. випав білий пухнастий сніг і закрив собою все: землю, дороги, тротуари, одягнув дерева і кущі в теплі шуби.
білі коні де пролинуть вони,
там земля у снігах голубіє
я вийшов на вулицю і не впізнав її. тільки вчора ввечері все навкруги було чорним і непривітним, а сьогодні вранці сніг так блищить на сонці, що аж очам боляче. іду вулицею і по слідах на снігу бачу: ось собака пробіг, а он пташині сліди залишились на білому снігу. калюжі замерзли, перетворившись на кришталеві озерця, в яких видно воду. тихо на вулиці, усі звуки потонули в снігу.
і куди не глянеш оком, —
біле все кругом,
де змахне зима широким
білим
моя вулиця гарна в будь-яку пору року. але взимку вона стає якоюсь загадковою і чарівною. дивишся на дерева — і вони тобі казковими новорічними ялинками, які чекають зимових свят. іноді вулицю так засипає снігом, що ми з сусі змушені рити тунелі, щоб можна було вибратися із снігового полону.
нам весело взимку, а от птахам — не дуже, тому ми піклуємось про них — підгодовуємо. на білій скатертині снігу яскраво виділяються червоні ягоди горобини. дивлюсь, як галки скльовують їх довгими дзьобами. хтось прикрасив ліхтариками найбільшу ялинку на нашій вулиці. дружно чекаємо веселих свят.
у сутінки зима вгорнулась,
клянучи холоди, заснула.
навшпиньки ніч з-за хмар зіпнулась,
в замети сторожко ступнула.
стрункі тополі нарядила
у тіней трепетні примари,
і вмить в захмарну вись злетіла,
де місяць пас зірок отари.
– сріблястий місяцю, пастуше!
надходить мить моя остання,
жени скоріш отару, друже,
нап‘ється хай краси світання!
зірки красою обпилися,
скупались в барвах наостанку,
багряним злотом розлилися
та й розчинились у світанку.
за ними й ніч крилом змахнула,
між хмари десь .
зима з заметів позіхнула:
ох! я, здається, щось проспала…