УМОЛЯЮ Прочитайте. Випишіть прислівники, визначте групу за значенням.
1.Навколо жито, тільки неподалеку гордо стоїть невисока крислата польова
груша, кидає довгу тінь до села (Ю. Збанацький). 2. Я бачу — з жил
невпинно кров тече (Леся Українка). 3. Щохвилини злітали ракети, сніги
зеленіли, наче парчеві ризи (Гр. Тютюнник). 4. Ще треті півні не співали,
ніхто ніде не гомонів (Т. Шевченко). 5. Перший промінь вранішнього сонця
несподівано заглянув у вікно. 6. Зараз коло неї, мов під охороною маленьких
трохи потвердих, темно-зелених листків, тулилася блідо-рожева рожа, що
тільки наполовину розцвілася (О. Кобилянська). 7. Неосяжне зоряне небо
розкрило вгорі своє іскристе склепіння (З. Тулуб). 8. Лежить Семен горілиць
у траві, виставив уверх коліно (С. Васильченко).
Особисто для мене, доброзичливість - повсякденна справа і я не вбачаю у ній нічого складного. Та є такі люди, що лише у певному суспільстві стають доброзичливими, і при цьому докладають багато зусиль. Іноді я замислююся над тим, що це за тип людей. Якщо ти з малечку любиш поважаєш людей, то своє ставлення до них проявляєш тільки у теплих відносинах, і важливим інструментом тут слугує доброзичливість. Та напевно є люди, що відштовхують від себе суспільство, через різні причини - можливо, хтось не вгодив чи образа затаїлася на серці. Через, здавалося, такі різні дрібнички ці люди замикаються у собі і не хочуть ділитися своїм добром з іншими. Для них доброзичливість стає чимось неосяжним і далеким. Я зовсім не розумію таких людей, і вірю, що цу нашому суспільстві їх небагато.