Установити відповідність між прислівником та його творення ( кожна пара 0.25 б.) 1. сильно А. основоскладання 2. праворуч Б. префіксально- суфіксальний 3. весною В. суфіксальний 4. зліва Г. перехід однієї частини мови в іншу
1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».
Объяснение:
Усе( займ., підмет) знайоме( прикм. присудок) і рідне( прикм., присудок) до(прийм) болю(обставина, іменник) в( прийменник) душі(іменник, обстав.) і(сполуч.) криниця(іменник, підмет) в(прийм.) саду( іменник, обст), і червона(прикм.ощначен.) калина.(іменник, підмет)
Наші(озачен.,займ.) нащадки(підм, іменник) будуть(присуд. частка) милуватися(присуд.дієсл.) рідною(означ.прикм) природою(імен. додатко): червоною(означ. прикм) калиною( додати. імен.), квітучою( прикм. означ.) вишнею(імен. дод.), жовтою(озн. прикм.) кульбабкою( дод.імен.).
У( прийм) цьому(займ. озн.) світі( обстав. імен) дивне( прикм. озн.) все(займен. дод.): квітка(імен. дод) і(спол)плід(імен,дод.), вітер(імен. дод.) і(спол) зірка(імен. дод), краплина(імен. дод.)води( імен, озн.) й( прийм)дрібна(озн. прикм) піщинка( імен.дод). Та( прийм), мабуть, для( прийм) самої( займ, озн.) людини( імен.дод) найдивніша( прикм. озн.) вона( займ. підм.) сама.( займен.підм.)
Є ( підм, дієс) на( прийм) світі( імен. обст.) плоди(підм. імен.) і( спол)дерева( імен. підм.) незнані( прикм, дієс.): помаранчі( підм. імен.) цитрини(ви. підм.), кокоси(ім. підмет), банани( ім. підм.), виногради( ім. підм.), солодкі( озн. прикм ), інжир( ім. підм.), і( спол.)маслини( ім. підм.),. А( спол) для( прийм.) нас( займ, дод) наймиліша( прикм. озн.) червона( прикм. озн.)калина.(ім. підмет)
Объяснение:
1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».