Уявiть, що ви автор висловлювання i вам треба повiдомити про екскурсiю до зоопарку рiзним адресатам мовлення у рiзних ситуацiях спiлкування. як ви розпочнете повiдомлення у кожнiй ситуацii? чи буде початок розповiдi, твору, повiдомлення, виступу однаковим? чому?
адресати мовлення : ситуацii спiлкування;
1) друг чи подруга; 1) мiнi-твiр;
2) учасники шкiльного гуртка. 2) виступ на шкiльному радiо.

Відповідь:

золяциони́зм — термин, преимущественно используемый для обозначения направления во внешней политике, в основе которого лежит идея невовлечения в дела иных государств, наций, народов, этносов. Применительно к экономике изоляционизм приводит к автаркии, когда внешний товарный оборот сводится к минимуму.

Яркий пример изоляционизма — японская политика сакоку. Также в качестве примера изоляционизма можно привести Народную Социалистическую Республику Албанию, которая изолировалась даже от социалистических стран, а после 1976 разорвала отношения с Китаем, оставшись в полной изоляции.

В настоящее время примером изоляции служит Северная Корея — политика Чучхе.

В политологическом лексиконе существует ещё и термин «антиинтервенционизм», которым иногда взаимно подменяют понятие «изоляционизм». «Изоляционизм» следует трактовать более широко как «внешнеполитическую макростратегию военного и политического невмешательства в международные дела и во внутренние дела суверенных государств, сопряженную с экономическим протекционизмом и культурной изоляцией, а также с невозможностью состоять в постоянных военных альянсах, с сохранением, однако, возможности участия во временных военных союзах, отвечающих текущим интересам государства и в постоянно действующих международных организациях невоенного хара

Пояснення:

СИДИДОМА

СОРРИ НЕ ТУДА

Розмову про Україну в Європі й світовому товаристві, тобто про нашу зовнішню и політику, можна почати з жестів доброї волі, які ми не змогли «вигідно зреалізувати», — тієї ж ліквідації атомної зброї, яка (ліквідація)ніяк не покращила наше життя

Недоліком є невизначена політична орієнтація нашої країни. «Росія чи Європа?» — незважаючи на гучні декларації й обіцянки, це питання ніяк не втратило своєї гостроти, і «2003 рік — рік Росії в Україні» — чергове тому підтвердження.

Ще однією серйозною проблемою є ставлення до «новоспеченого» американського імперіалізму.

Культурна, економічна, політична й. нарешті, військова експансія — ось шлях «насильницької демократизації світу» в її новоамериканському варіанті, Падіння Іраку показало безперспективність відкритого й самотнього опору цьому дволикому монстрові. Можливо, всесвітній рух антиглобалістів накреслить форми обстоювання власного курсу кожної держави.

Що ж до нашого статусу в європейському товаристві й можливості вступу до Євросоюзу, то цей статус доволі низький. По-перше, ніхто нас у Європі не чекає. Як кажуть, «менше народу…» По-друге, вкотре проти нас спрацьовує нерішучість у реформах і намаганні «догодити всім». Непрозорість економіки, недосконалість законодавства, корумпованість чиновницького апарату відлякують членів іноземних експертних та інвестиційних комісій.

Є й позитивні досягнення. За роки незалежності нас нарешті стали сприймати як окрему державу, а не частину Росії Поволі зростає інтерес до специфіки України, її культури й історії. Діаспора стала повноцінною частиною материкової України й відіграє певну роль у формуванні позитивної світової позиції щодо нашої держави.

Яким я уявляю собі майбутнє України? Якщо ми, українці, не змінимося, — не дуже обнадійливим. Ми самі — головна й принципова перешкода на шляху до власного щастя.