Богдан Ступка - видатний український актор. Богдан Сильвестрович - дуже гарний чоловік. Він високий та статний - типовий українець. Волосся в актора чорне та густе. Згодом, звичайно, актор посивів. Його карі очі обрамлені чорними бровами.
Погляд Богдана Сильвестровича мудрий та пронизливий. Одразу видно, що людина багато працювала над собою, постійно розвивалась, не стояла на місці. В останні роки свого життя актор носив бороду та вуса, що додавало йому ще більшої мужності. До останніх днів Богдан Сильвестрович виглядав дуже підтягнутим та сильним чоловіком.
-Ох, як прикро, що ти відїзджаєш... - Та не хвилюйся, Наталко, я тільки на місяць у відрядження! Я привезуть тобі гостинців: цукерок, тістечок - чого забажаєш! -Ні, тату, гостинці це добре, але коли ти поруч - ще краще! - мовила Наталка. - Донечко, поїзд відправляється через 5 хвилин, мені ще треба знайти своє купе, тому вже час йти - з сумом промовив батько. - Добре, тату. Хоча, що тут доброго. - Ходімо, донечко, не засмучуйся. Я буду тобі телефонувати і все буде добре- сказав тато, і піднявся до вагону. - Бувай, татусю! - промовила донечка і проводжаючи поїзд сумно махала рукою.
Твір-опис зовнішності Богдана Ступки:
Богдан Ступка - видатний український актор. Богдан Сильвестрович - дуже гарний чоловік. Він високий та статний - типовий українець. Волосся в актора чорне та густе. Згодом, звичайно, актор посивів. Його карі очі обрамлені чорними бровами.
Погляд Богдана Сильвестровича мудрий та пронизливий. Одразу видно, що людина багато працювала над собою, постійно розвивалась, не стояла на місці. В останні роки свого життя актор носив бороду та вуса, що додавало йому ще більшої мужності. До останніх днів Богдан Сильвестрович виглядав дуже підтягнутим та сильним чоловіком.
- Та не хвилюйся, Наталко, я тільки на місяць у відрядження! Я привезуть тобі гостинців: цукерок, тістечок - чого забажаєш!
-Ні, тату, гостинці це добре, але коли ти поруч - ще краще! - мовила Наталка.
- Донечко, поїзд відправляється через 5 хвилин, мені ще треба знайти своє купе, тому вже час йти - з сумом промовив батько.
- Добре, тату. Хоча, що тут доброго.
- Ходімо, донечко, не засмучуйся. Я буду тобі телефонувати і все буде добре- сказав тато, і піднявся до вагону.
- Бувай, татусю! - промовила донечка і проводжаючи поїзд сумно махала рукою.