Відповідає схемі[ ], і '). речення
A Biдпахла липа, білим цвітом злита, і покотилася гроза аж до плачу, ти виглядаєш
іншого вже літа, ая, печальний, в цьому ще мовчу (М. Вінграновський).
Б Планета сива над віками крутиться, минають дні, і пахне сіножать (Б. Олійник).
В Я несу любов-зажуру, мрію молоду, і цвітуть сади для мене, як до тебе йду (В. Івасюк).
ГA речення — мов зоряний разок
слів-намистинок, що світяться алмазно,
і все довкіл сіяє так виразно (Д. Білоус).
​

Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. з собою обов’язково беру фотокамеру. сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку. напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. на невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. розквітла перша квітка весни. два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. а ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. м’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.

Привет!
Людина, яку я поважаю і на яку  хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість. 
Інколи, буває мама насварить  мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився. 
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі. 
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.