Відредагуйте речення з прямою мовою Дякую за моральну підтримку всміхнувся син.

Про що ти задумалась Світлано іноді запитувала
дівчину мати.

Бачте крикнув що за птиця Чи не встав би ти небоже

Не біда поет відмовив як ти й сам з дороги звернеш бо як
рими повтікають ти мені їх не завернеш!

Андрій сказав Учитися ніколи не пізно.

"Добро завжди повертається", - кажуть у народі. Сьогодні ти можеш до комусь, а завтра хтось до тобі. Наприклад, можеш до комусь з домашнім завданням, а тобі пояснять те, чого не розумієш ти. Але це коло може урватися, якщо сьогодні ти вирішиш "відпочити" чи просто відвернешся від людини, що потребує підтримки.

 Взагалі, дуже добре коли в тебе є такі друзі, які тебе розуміють, які тебе підтримують і готові вислухати. До відому, з друзями робити добро набагто веселіше! Та починати треба з малого. Наприклад, можете запропонувати до вчителям чи своїм батькам. Повірте, вони будуть приємно вражені! Головне, не робити всілякі справи з корисною метою. Ваша нагорода - посмішка і вдячне "дякую", яке викликає у душі неповторні відчуття. Завдяки цьому можна і розважитись, і відшукати трохи щастя.

Звісно, робити добрі справи - це не так й легко. Особливо важко, коли за вдіяне тобі не будуть вдячними. Тоді складно залишитися таким ж дружнім. Але треба все одно спішити! Спішити дарувати людям радість! Тоді, можливо, їхні серця, що здаються давним-давно зачерствілими, розтануть! Достатньо зробити декілька кроків і ви побачите, як це приємно! Тож вдачі вам у добрих справах і пам'ятайте, що тільки мертві риби пливуть за течією!

 

*якщо кінцівка не до смаку, зріжте :-Р  *

Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !