В ТЕКСТІ ПОТРІБНО ЗНАЙТИ ВСІ ОМОНІМИ ТА СЛОВА В ЯКИХ ВІДБУВАЄТЬСЯ І НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ СПРОЩЕННЯ Одразу ж за нашою вулицею стоять, як Дунай, молоді коноплі й соняшники, за ними темно виткнулася церковця, ще далі, біля самого неба, диркає деркач, а в небі виблискує Віз. Він зовсім був би подібний до звичайного земного воза, аби хтось начепив на нього колеса, хоча б змайстровані дідусем (За М. Стельмахом).
ІІ. Марія Андріївна почала диктувати. Усього першого диктанту я вже не пригадую, але пам'ятаю одну його фразу дуже добре. Диктувала російською мовою, бо шкіл з вивченням предметів українською мовою за царя в Україні не було. Ось проказала Марія Андріївна: «По полю ехала с господами коляска, запряжённая четвериком великолепных лошадей. За ко ляской бежала и лаяла собачка испанской породы». Учителька прочитала це саме й удруге... Ми зашелестіли зошитами, зашаруділи перами.
На другий день Марія Андріївна принесла наші перевірені зошити. Вона почала гово рити про те, що написали ми перший диктант не дуже, сказати, вдало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з господами та із собачкою «испанской породы», не витри мала, зайшлася веселим сміхом, сміх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, і вона вже просто впала в крісло, витирала сльози, реготала й кашляла...
Ну що ви понаписували?! О Господи! І де ви таке чули? — Ми понаїжачувалися.. Вас шістнадцять учнів, і п'ятнадцять з вас понаписувало: «...За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы» ... Де ви чули, що є на світі собаки панської чи непанської породи та щоб вони лаялися? Порода «Испанская», є така держава — Іспанія, а собаки не лаються,
а «лают», по-нашому — «гавкають». Зрозумів? — запитала вона мене. Та не дуже, Маріє Андріївно! Я собі думав: пани їдуть, то й собака в них панської породи, батько часто говорять, що їх пан і бариня лають, я й думав, що коли пани лаються, то й собаки їхні не кращі за них і теж лаються
Багатьох країн світу відзначають Міжнародний день толерантності або День терпимості.
Саме цього дня у 1995 році за рішенням Юнеско була ухвалена Декларація принципів терпимості. У ній ідеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної незалежності чи кольору шкіри.
Декларація принципів толерантності вступила в силу у 2000 році це ті позитивні принципи, які підтримують мир, економічний і соціальний прогрес всіх народів. Бути толерантним – означає поважати інших, незважаючи на відмінності. Це означає бути уважним до інших і звертати увагу на те, що нас зближує.
Толерантність забезпечує людям можливість жити разом навіть за відсутності приязні, поваги чи любові. Толерантність – це така межа, яка стримує від втручання у думки, почуття, переживання, смаки іншої людини – «Ми різні, але ми – всі рівні» - під такою назвою районною дитячою бібліотекою була проведена година спілкування для учнів 6-А класу спеціалізованої школи №5.
Бібліотекар познайомила вихованців з поняттям «толерантність». Розповіла дітям про основні риси притаманні толерантній особистості, а це: доброзичливість, зацікавленість співрозмовником, терпимість до відмінностей, уміння володіти собою, уміння слухати, уміння викликати довіру, чуйність, прихильність, гуманізм, здатність до співпереживання. Бібліотекар на прикладах цікавих навчальних казок, історичних подій обговорила з дітьми різні життєві ситуації, до дітям зрозуміти те, що всі ми різні. Ми відрізняємося зовнішністю, інтересами, захопленнями, бажаннями. Від кожного з нас залежить, чим ми наповнимо своє життя і життя наших близьких – любов’ю чи злобою. Вишукуючи в собі і в іншій людині тільки недоліки і помилки, ми тим самим підштовхуємо людину до того, щоб вона стала гіршою, втратила віру у свої власні сили, прагнення роботи добрі вчинки. І навпаки, підкреслюючи в людині позитивні якості, ми допомагаємо їй стати кращою.
У житті бувають ситуації, коли звичайнісінька людина має взяти на себе відповідальність. А деколи не варто поспішати щось змінювати, потрібно терпиміше ставитися один до одного.
На закінчення години спілкування, діти на кожну літеру слова «толерантність», назвали риси характеру толерантної людини, а потім взявши один одного за руки спробували прийняти себе такими як є, бо: «Всі ми – різні, але ми – всі рівні».
Ми сподіваємося, що година спілкування залишить глибокий слід в душі кожного, до зрозуміти, що тільки повага один до одного, взаєморозуміння, терпимість, дотримання рівноправності врятує світ.
Ми не зможемо відразу зробити толерантними всіх. Однак, важливий навіть один маленький крок у цьому напрямку. Нехай кожен з нас, наша бібліотека, ваша школа, наше місто, наша Україна завжди будуть островами толерантності для всіх жителів планети Земля.
Объяснение:
взято из интернета
Якщо подивитися на ситуацію з приземлених позицій? Бюджет оплачує підготовку фахівця (щоправда, на "виході" не завжди виходить фахівець), і при цьому економіці він не потрібен.
Чи потрібна поголовна вища освіта?
У міжнародних рейтингах Україна посідає досить високі місця (від 40-го до 60-го) за рівнем оцінки роботи системи освіти та освіченості населення. Серед "рекордних" показників - величезна кількість вищих навчальних закладів, майже 90% випускників середніх шкіл продовжують навчання у вишах. Та чи варто цим пишатися?