Дружба, яка не є взаємною, рано чи пізно набридає людині та стає досить неприємним. Адже коли у нас щось трапляється, ми ідемо за порадами до свого найкращого друга. Ми йому довіряємо всі секрети, радимось та допомгаємо йому у цьому навзаєм. Хто як не кращий друг може ще підтримати? Не потрібно через маленьку сварку або через кофлікт чи плітки сваритись та руйнувати дружбу яка роки будувалась(або певний період). Після спілкування з друзями справді стає спокійно на душі якщо ти в цій людині не помилаєшся, що довірив їй якусь важливу інформацію.Не потрібно ніяких психологів, якщо друг справжній, вірний, може зрозуміти та порадити.Друзі мають обовязки яких потрібно дотримуватись. У кожному дружба своя. Не кожен зрозуміє чиюсь дружбу, адже у кожного вона різна. Буде неприємно, якщо ти довірив людині свої секрети, а вона не стримала своєї обіцянки і розповіла інформацію, або навіть не поділилась своїм.. Знайшовши близьку людину, потібно докласти всіх зусиль, щоб не втрати її. Щоб мати вірного друга - потрібно бути вірним йому! Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. Дружба - це велика цінність. Як кажуть: "Вірний приятель - то найбільший скарб. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч. В лиху годину узнаєш вірну людину - тобто коли ти будеш у скрутній ситуації і тобі потрібна буде термінова до авжеш не всі тобі до от тільки тоді ти справді зрозумієш кому ти важливий і наскільки. Друг буде радий бачити тебе у любій годині якщо це терміново, може відкласти всі свої плани. Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.