Батько в моєму житті - особлива людина.Йому хочеться слідувати, до нього хочеться прислухатися.
Тато дуже часто зі мною розмовляє про різні речі,ми обговорюємо різні життєві ситуації, так він вчить мене спілкуватися з іншими людьми, не здаватися при труднощах і навіть просто ставити якісь правильні цілі і досягати їх.
Він мені постійно говорить:-Синку!Такі вади як мужність,завзятість,працьовитість,чесність,вміння любити і співчувати до тобі в житті.Вони зроблять тебе людиною.
З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?
Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.
Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.
Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила
Батько в моєму житті - особлива людина.Йому хочеться слідувати, до нього хочеться прислухатися.
Тато дуже часто зі мною розмовляє про різні речі,ми обговорюємо різні життєві ситуації, так він вчить мене спілкуватися з іншими людьми, не здаватися при труднощах і навіть просто ставити якісь правильні цілі і досягати їх.
Він мені постійно говорить:-Синку!Такі вади як мужність,завзятість,працьовитість,чесність,вміння любити і співчувати до тобі в житті.Вони зроблять тебе людиною.
І я йому,за це, вдячний.
З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?
Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.
Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.
Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила