Виконати повний синтаксичний розбір речення Треті півні заспівають я вернусь до хати. Розставити розділові знаки, визначити члени речення, надписати частини мови, дати повну характеристику речення і окремих його частин (за наявності останніх).
1. У повітрі тихо; туман чи кіптява зависли у ньому, здіймаються над степом димчастим пологом; темні тіні стеляться довгими поясами від заходу аж до сходу (Панас Мирний). 2. І знову сенс людського «бути» Стає прозорим, як сльоза: Повітря студного вдихнути І теплим видихнуть назад (Л. Талалай). 3. Якого листя вчора намело – раптово осінь відчинила двері… (В. Підпалий). 4. До мого вікна підійшла весна, розтопилася на шибці квітка льодяна (Д. Павличко). 5. У моїй голові вже визріла думка: почнуться зимою роботи в полі – піду в бригаду. 6. Весна таки поставила на своєму: відкрутили холодні північні вітри, припинились ранкові заморозки, настало тепло. 7. Не учитель приганяє учня до діла – сам учень повинен обрати для себе роботу (Із творів Ю. Збанацького). 8. Жорна м’яко шамотіли по зерні; кіш трясся, як у пропасниці; вгорі щось жалібно скрипіло (М. Коцюбинський). 9. Пролунав постріл з гармати – військо стало шикуватися в дві лінії (Ю. Мушкетик). 10. Навіть сліди людини затерті й закриті: поле сховало стежки і дороги (М. Коцюбинський).
[Данило любив, (як, |вигинаючись|, |б’ючи на сполох|, аж до самого неба половіли ниви), і мав радість], (коли червень клав сивину на жито, а золотінь на пшеницю); [він любив], (коли вдосвіта липень клепав коси), (коли серпень цілими днями тиховійно сіяв у рахманну землю зерно й надії) і (вересень стишував напівсонну пісню джмеля) ( М. Стельмах). Г. Немає правильної відповіді. Правильна схема: […, (як…),…], (коли…); […], (коли…), (коли…) і (…).
11. Речення з сурядним і підрядним зв’язком: Г. Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко (Р. Іваничук).
12. Речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком: Б. Умерла пісня, що гомоніла в селі вечорами, адже мусульмани не виходять із хат після заходу сонця); почала стихати українська мова на вулиці – розмовляти нею стало незручно перед татарами; [татарки вороже дивилися на дівчат і молодиць, що ходили з відкритими обличчями, тож, ідучи в Бахчисарай на базар, українки закутувалися в чадри, щоб не дратувати правовірних (Р. Іваничук).
2. І знову сенс людського «бути» Стає прозорим, як сльоза: Повітря студного вдихнути І теплим видихнуть назад (Л. Талалай).
3. Якого листя вчора намело – раптово осінь відчинила двері… (В. Підпалий).
4. До мого вікна підійшла весна, розтопилася на шибці квітка льодяна (Д. Павличко).
5. У моїй голові вже визріла думка: почнуться зимою роботи в полі – піду в бригаду.
6. Весна таки поставила на своєму: відкрутили холодні північні вітри, припинились ранкові заморозки, настало тепло.
7. Не учитель приганяє учня до діла – сам учень повинен обрати для себе роботу (Із творів Ю. Збанацького).
8. Жорна м’яко шамотіли по зерні; кіш трясся, як у пропасниці; вгорі щось жалібно скрипіло (М. Коцюбинський).
9. Пролунав постріл з гармати – військо стало шикуватися в дві лінії (Ю. Мушкетик).
10. Навіть сліди людини затерті й закриті: поле сховало стежки і дороги (М. Коцюбинський).
[Данило любив, (як, |вигинаючись|, |б’ючи на сполох|, аж до самого неба половіли ниви), і мав радість], (коли червень клав сивину на жито, а золотінь на пшеницю); [він любив], (коли вдосвіта липень клепав коси), (коли серпень цілими днями тиховійно сіяв у рахманну землю зерно й надії) і (вересень стишував напівсонну пісню джмеля)
( М. Стельмах).
Г. Немає правильної відповіді.
Правильна схема: […, (як…),…], (коли…); […], (коли…), (коли…) і (…).
11. Речення з сурядним і підрядним зв’язком:
Г. Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко (Р. Іваничук).
12. Речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком:
Б. Умерла пісня, що гомоніла в селі вечорами, адже мусульмани не виходять із хат після заходу сонця); почала стихати українська мова на вулиці – розмовляти нею стало незручно перед татарами; [татарки вороже дивилися на дівчат і молодиць, що ходили з відкритими обличчями, тож, ідучи в Бахчисарай на базар, українки
закутувалися в чадри, щоб не дратувати правовірних (Р. Іваничук).