Виписати прислівники, з’ясувати іб творення кожного. Коли будеш чесно трудитися, будеш весело дивитися. Хто не вчився, той довіку в сутінках. Давно ріки догори не пливуть. Як на цілину наскоком, вона до тебе боком. Наостанок усі мудрішають. Зробив наспіх, як насміх. Нашвидкуруч робити – чортам годити. Слідом за гулянням йде голодування. Вони як свиня з пастухом – запанібрата. Думай звечора, а починай удосвіта. Наперед спитайся, а тоді вже лайся. Ви утрьох, та злякалися вовка, а ми всімох, та тікали від сови.
ПЕРЕД ГРОЗОЮ Здається все навкруги завмирає і чекає чогось недзвичайного.Не чути щебету птахів наче вони зникли десь.Дерева стоять тихо.Настає повна тиша.Є таке навіть прислів'я " Тиша перед бурею " Тільки хвилюється небо.Пливуть по ньому чорні хмари.Все ближче та ближче...А ж ось налітає зухвалий вітер.Гроза !Гріміт грім,спалахнула блискавка.Всі сховалися.А я ні. ПІСЛЯ ГРОЗИ Закінчилася гроза.На блакитному небі сяє сонечко.З'явилося веселка.Цвірінкають весело пташки На траві та листочках дерева блищать краплини дощу.Після грози свіже повітря.
Одного разу мені закортіло піти у гори.Я взяла з собою все необхідне-подушку,палатку,ковдру,телефон,фотоапарат...Але сумка виявилася занадто важкою.Та я не могла залишити телефон і фотоапарат.Вигідніше було залишити ковдру.І сумка стала надто легше.Ми вирушили вгору.Високо у горах мені стало холодно. та я залишила разом із ковдрою свою теплу куртку.А коли на землю стали спускатися сутінки стало ще гірше... Ми розпалили багаття,поставили палатки...Прийшов час лягати спати.Я залізла у палатку але не взяла ковдру!Спати на твердій землі було не дуже приемно...На наступний день ми почали спускатися вниз.Пішов дощ...Парасолька не влазила у сумку навіть тоді коли я виклала ковдру.Прийшлося бігти під дощем...Коли ми нарешті прийшли додому я з полегшенням зітхнула...Ось така нещаслива поїздка у гори сталася зі мною одного разу.