Вкажість, де метонімія, а де синекдоха
Спортсмен узяв золото, Хрещатик шумить, позв них все йшли підняті коміри, до нас іде 2016 рік, берегти копійку, за що бореться Україна, читати Довженка, билося сто шабель, абітурієнт повинен знати українську мову, чайник кипить, усміхнулася борода, фарбувати вікна, слухати Чайковського, дивитися Гоголя, випити цілу чашку.

І от я опинилася на площі, а навколо мене люди, вони питають: "Чому, чому нам важливо навчитися співати? Навіщо слухати музику?" Я почала: "Покоління минулого подарували цілий спектр безсмертних творів, виконаних у різних жанрах. Професійні музиканти з радістю виконують кращі з них, але багато з «творінь» сьогоднішнього дня справжній професіонал посоромиться грати. А ось класику істинний музикант грати буде завжди. На те вона і класика, щоб завжди жити серед людей. Про актуальність цих шедеврів можна говорити нескінченно, але краще послухати їх, вдумливо і благоговійно, відмовившись від слів і оцінок, повністю віддавшись чарівним звукам.
Дозвольте сказати про мої улюбленв музичні твори. Моє серце назавжди підкорили «Пори року» Антоніо Вівальді , «Аве Марія » Йоганна Себастьяна Баха, вважаю, вони універсальні для всіх. Людвіг Ван Бетховен завойовує мене знову і знову дивовижною «Місячної сонатою». Люди невідомої планети! Не забувайте про красу високу духовність та могутність класичної музики. Любіть її! Завдяки їй розширюються горизонти душ. Композитори і виконавці, професіонали, класична музика -- частина їхнього серця. А ми слухачі та аматори. Але нехай музиканти знають, що їх творчість не залишиться без любові сучасників і, всією душею сподіваюся, нащадків! Зараз я не побоялася високих слів, але музика, повірте, коштує того."

Твір-роздум. Найважче - це творення себе 
Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового і огидного. Але все одно ми повинні заповнювати простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки. 
Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов'язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. Так і в житті. Треба докласти неймовірних зусиль, щоб записи твоєї душі були варті поваги. З дитинства батьки, бабусі, дідусі, розповідаючи нам казки або оповідання з життя, навчають бути добрими і лагідними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирішувати для себе, як вчинити і як розпізнати добро і зло. За цими орієнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися в певних межах, і не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони існували і щоб усе життя зазнавало їхнього впливу. Ми повинні аналізувати себе і робити висновки. Повинні змінювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами. 
Відомий російський письменник М.  Булгаков писав, що "рукописи не горят", але горять душі та, як відомо, із попелу неможливо нічого відтворити. Тому треба пам'ятати, що найголовніше в житті - зберегти свою цільність. Ані кар'єра, ані робота, ані добре ставлення людей не повинні підпорядковувати людину собі. Людина має бути живою внутрішньо, має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах - ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного