Вправа 1. Випиши спільнокореневі слова, виділи в них корені. Поміркуй, від яких слів вони утворені. СПОРІДНЕНІ СЛОВА Ячник До мови рідної уважний, слова споріднені відзнач: житняк – хліб житній, ячний, пшеничний булка і калач. Коли у полі колоситься зернина в колосі, зерня; виймають з печі паляниця, хлібець, хлібина, хлібеня. (Д.Білоус.)

Свої життя і творчість В. Стефаник присвятив Україні. На власні очі він бачив, як найкращі сини рідної землі поклали голови за незалежність і державність своєї Батьківщини. Та чому ж молоді галичани з піднесенням і заповзяттям вступали добровільно до лав УСС? Василь Стефаник описує це в новелі «Марія»: «В місті зійшлося сила їх — паничі і прості хлопці. Хоругви й прапори шелестіли над ними і гримів спів про Україну». Автор знайомить читача з історичними реаліями доби першої світової війни, а саме — зі створенням частин українських Січових Стрільців. Одним яскравим реченням В. Стефаник змалював урочистий похід національно свідомої української молоді.

Головною героїнею новели є селянка Марія, яка втратила на безглуздій братовбивчій війні чоловіка й трьох синів. Найменшого сина, її останню надію, героїня не хоче відпускати від себе. Сліпа материнська любов не зважає на ідейні переконання юнака, який приєднався до Січових Стрільців. Дмитро не загинув, але він був засуджений до каторжних робіт у Сибіру.

… Лишалася Марія з двома доньками. Рятуючи їх від неминучого зґвалтування, мати ховає дівчат у льох, з розпачем говорячи: «Бодай дівки на світ не родилися!..» На перший погляд може здатися, що Марія не любить своїх доньок. Але це не так. «Свіжі козаки», що час від часу заходили до села, грабували й без того вбогі обійстя, ґвалтували молодиць і дівчат,— вбивали непокірних… Але ці «гості» були зовсім не схожі на попередніх «завойовників». Хлопці чемно поводилися, говорили прекрасною українською мовою, а головне — подарували Марії та її односельцям пісню… «Пісня випростовувала її душу. Показувала на небі ціле її життя. І тоді Марія зрозуміла, «… що це наші…».

Марія — не просто головна героїня новели. Вона — символ самої України у вирі буремних подій початку ХХ століття. Ця безграмотна жінка інстинктивно прагне того, «щоби всі ми були однієї мислі», відчули себе народом, господарем своєї землі, а не рабами.

Отже, в новелі «Марія» Василь Стефаник розкрив трагедію української нації, роздертої на шматки, що вподовж кількох століть піддавалася глумові та знущанням чужинців.

Громадська діяльність це дійсно робота за покликом душі.Вона не є престижною,неоплачуваною або малооплачуваною.Дуже часто за неї не отримуєш ніякої подяки і тримається на ентузіастах.Не кожен захоче йти допомагати стареньким людям чи безхатькам.І не просто допомагати,а піклуватися про них.Годувати,одягати,лікувати,надавати до коли вона потрібна...А ще прибирання лісів,парків,вулиць міста.Як воно тим людям знати,що як тільки вони приберуть на тому ж місці знову насмітять,що їхню роботу не цінують,а то й часто просто не помічають.Цією роботою займаються люди,які вірять в людську доброту,безкорисливість і що вони потроху змінюють світ на краще!