Вправа 208. запишіть речення. підкресліть підмети. визначте їх вид б вираження.
1. я (особ. займ) чую твій плач, ярославно (п. воронько). 2. злий плаче від заздрості, а добрий від радості (hаp. 3. чекати найважча робота, що мукою справді стає (в. крищешо). 4. жити — вітчизні служити (нар. 5. хтось десь уперше вимовив «люблю» — і те «люблю» дзвенить тисячоліття… (с. тельнюк). 6 в кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра (б. олійник). 7. «слава! слава! » покотилось і лягло до ніг (п. тичина). 8. чурай маруся винна ув одному: вчинила злочин в розпачі страшному (л. костенко). 9. віра костянтинівна — особа самолюбива, з неї тепер не скоро видобудеш слово (о. гончар).
вправа 209. прочиріайте речення. підкресліть лише прості дієслівні присудки і визначте б їх вираження
1. скресання криги — завжди свято для дітвори і тривога для матерів (м. стельмах). 2. все було тут незвичне: і безмежжя просторів, і виття хуртовини вночі, і здичавлений вигляд залоги, шо поверталася з мурів фортеці в намерзах снігу, кутаючись у баранячі та вовчі шкури до п’ят (в. малин).3. праця де основа людського життя і культури (а. макаренко). 4. буду мріяти й жити на крилах надій (д. луиенко). 5. а рось кипіла в кам’яному ложі, між голих віт кричало вороння, і дві вербички стали на сторожі, щоб ту могилу час не зарівняв (л. костенко). 6. будуть груди пекти ті залишені в полі гранати, те покиддя війни на грузьких слідах череди (л. костенко). 7. вітчизна в нас одна (м. рильський). 8. я вибрала долю собі сама, і шо зі мною не станеться, у мене жодних претензій нема до долі, моєї обраниці (л. костенко).
вправа 210. прочитайте речення. підкресліть лише складені іменні присудки і визначте б їх вираження.
1. я для інших одцвів, я під серцем сховав свої квіти, я від ока чужого туманом осіннім укривсь. але якось вночі підійди і торкни мої віти — я тобі засвічусь, як нікому іще не світивсь (в. симоненко). 2. як він любив цю переджнив’яну і жнив’яну пору, коли після всіх тривог тиха містерія нив ставала радістю душі (а. стельмах). 3. ця любов була, мабуть, найголовнішим джерелом його творчості; вона шоразу повертала йому натхнення і нагадувала, в ім’я чого він працює; вона була і сенсом його схвильованості, і суттю мислення (д. павличко). 4. очі його були широко відкриті, в їхній глибині теж летіли білі тіні, а уста — розтулені й ледь-ледь усміхнені (ю. мушкетик). 5. день був ясний, сонячний, проте холодний (ю. мушкетик). 6. буду мріяти й жити на крилах надій (д луценко). 7. віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза (о. довженко). 8. ми — смертні. та знайте: народ не вмира! (в. симоненко) 9. вечір був м’який, теплий, настояний на степових пахощах (о. гончар).
Українська мова вважається однією з найкрасивіших, хоч за поширеністю в світі вона поступається багатьом іншим. Українська – державна мова нашої країни, вона виконує важливу комунікативну функцію, тобто завдяки їй відбувається спілкування людей в усіх сферах життя. Так історично склалося, що на території України живе багато різних народностей, які мають свої мови та звичаї, а біля половини населення вважають рідною мову російську. Але я впевнений, що в цьому немає нічого поганого, за умови, що кожен житель нашої країни вільно володіє українською, нею створюються витвори мистецтва, вона розвивається та вдосконалюється.
Я також народився у російськомовній родині, проте всі мої родичі бездоганно володіють українською мовою та ставляться до неї з великою повагою. Пам’ятаю, що першою моєю самостійно прочитаною книжкою в дитинстві були «Українські народні казки».
Для кожної людини її рідна мова – найкраща, бо саме за її до вона вчилася пізнавати навколишній світ, вона супроводжує усі найдорожчі спогади, усі найважливіші події в житті. Недарма найскладніше в чужій країні пристосуватися до іноземної мови, і в будь-якому разі людина сумує за рідним словом.
- А що я маю зробити?
_-Ти маєш поскладати свої речі у шафу, скласти іграшки в нішу під диваном і повитирати пил.
- Матусю, це забагато для мене!
- Любий, то ти вважаешь, що для мене прибрати всю хату то не забагато, а для тебе прибрати свої речі і витерити пил це багато?
- Ну мамо!
- Що? Що таке?
- Давай я тільки пил повитираю.
- Ні, ти зробиш все і ще квіти польєш!
- Ну добре, добре, бо ще посуд скажеж помити!
- Ось і домовились! До речі, стосовно посуду...
- Мамо!
- Гаразд, не треба.
- Ну все, починаймо прибирання, бо я ще на вулиці хочу пограти.
- А уроки коли робитимеш?
- Ввечері.
- Гаразд, ставаймо до роботи.