Вправа 91. Напишіть правильно прислівники й прислівникові сполучення. У сумнівних випадках зверніться до словника.
Від/тепер, від/тоді, без/кінця/краю, на/віки/вічнi, на/віки/віків, без/перестанку, без/упину, без/вісти, без/угаву, на/виліт, на/льоту, на/жаль, на/зло, зо/зла, до/останку, на/останку, у/третє, по/третє, по/троє, у/троє, у/тричі, в/міру, до/вподоби, сама/самісінька, сама/самотою, на/самоті, як/не/як, хоч/не/хоч, сам/на/сам, з/боку, з/боку/на/бік, по/латині, по/братерськи, на/силу, над/силу, що/сили, де/коли, будь/де, коли/небудь, коли/не/коли, на/зуcтpiч, в/сліп, по/під/тинню, не/під/силу, з/розгону, (з,с)/переляку, (з,с)/під/лоба.
всі ми різні, в кожного з час є свої особливості, своє бачення навколишнього світу, свій характер. деякі його властивості нам з материнським молоком. більшість інших ми формуємо протягом життя. добро і зло, ненависть і поблажливість, людяність і жорстокість борються в душі кожної людини. але що випустити на волю вирішуємо тільки ми.
мені здається, що свідомість людини, наче губка всмоктує все, що з нами стається. і особливо чітко нам запам’ятовуються моменти, коли з нами вчинили не так, як би нам того хотілося. з іншого боку, всі приємні моменти, хороші приклади з людського життя також закарбовуються в нашій пам’яті. і ось той між першим і другим, мені здається, і є характером людини. він може бути спокійним, лагідним, якщо людина позитивно дивиться на світ, якщо нормально сприймає всі життєві труднощі, якщо вміє знайти вихід навіть з найтемніших куточків лабіринту. якщо ж людині на долю випадало багато випробувань і вона почала вороже сприймати оточуючих, то, звичайно, характер в такої людини, як то кажуть в народі, не мед. озлобленість, високомірність, байдужість, – це тільки кілька негативних рис характеру таких людей.
але ж ми самі творимо свій характер. так, безперечно, всі життєві перепетії на ньому свої відбитки. но тільки він нас самих залежить яким він буде. наш характер, наше світосприйняття творить наше життя, нашу долю. тому ні в якому разі не можна допускати, аби якісь життєві негаразди вплинули на наше подальше відношення до життя. адже воно одне. і лише від нас залежить яким воно буде.
здавалося б, що в сучасному прагматичному світі найголовнішим мірилом статусу людини в суспільстві має бути її мораль, доброчесність, ввічливість, адже саме так було споконвіку. проте яку картину ми маємо змогу спостерігати насправді? коли ми роззирнемося навколо незашореним поглядом, то помітимо, що все це давно в минулому: зараз практично усім керують гроші. про яку моральність можна говорити, якщо прикра тенденція сьогодення за засобів масової інформації щоденно демонструє нам невтішну картину: невигадані історії реальних людей, які здатні зрадити усі свої моральні ідеали задля кількох банківських рахунків…
як часто зустрічаємо інформацію, що в одному провінційному містечку обікрали дітей-сиріт та поїхали жити на багами? або що один юнак у харкові обшукав беззахисних бабусь , розпові немічним стареньким , що він їхній онук? де ж духовні цінності цих людей? невже вони не розуміють, що їх засмокче грузька трясовина пихи, марнославства, марнотратства? ! невже вони не розуміють, що заробивши ці криваві гроші, будуть приречені на вічні муки і не знайдуть спокою ні за життя ні після смерті? !
яскравим прикладом цього одвічного протистояння моральних та матеріальних цінностей є твір івана карпенка-карого « мартин боруля», де порушено постійну людську проблему – підміну особистих духовних цінностей (порядність, вірність, відданість, працелюбство) класовою приналежністю та матеріальними статками.
у творі показано дещо гротескну картину того, як одна родина намагається зламати себе, свої моральні принципи, зрадити вірі та звичаям своїх предків для того, аби увійти до вищого суспільного кола. хіба це не приклад заміщення моральних цінностей матеріальним? хіба можна «ламати» себе? ! намагатися забути все, зішляхтитися задля того, щоб вас називали «високоповажним паном»? ! хіба це не абсурд? ! та які ж статки та титули замінять вам, мартине геннадійовичу боруле, щастя доньки, яку ви прагнули віддати за нелюба чи зламану долю сина, яку ви вирішили за нього? !
яка ж мораль цього твору? звісно, кожен з нас, прочитавши твір усвідомлює,що матеріальні статки не здатні зробити нас щасливими, адже людині, яка не має моралі, гроші не бути людиною.тому я вважаю, що ні в якому разі не можна надавати перевагу грошам та владі, адже всі ваші статки ви не заберете з собою у могилу, а моральність та духовність вас завжди…як на мене, найвлучніше сказав григорій сковорода, який, проживши довге та насичене мандрами та знайомствами життя, не піддався матеріальним спокусам та статкам, коли попрохав, щоб на його надгробку викарбували такий вислів : «світ ловив мене, але не спіймав».