Не потрапляйте в павутині, НЕ пробувати НІКОЛИ, НІ РАЗУ. Не давати павукам ЖОДНОГО шансу.
Ти ж не муха, щоб дати себе обдурити і з'їсти?
У тебе голова є. Розумна, людська.
Яку, як ти пам'ятаєш, ми домовлялися НЕ ВТРАЧАТИ. Так ось, коли тобі пропонують спробувати пігулку травку дихнути пару раз з пакетика разок вколотися або ще що-небудь подібне підключи ГОЛОВУ І ГОВОРИ "НІ"
Звичайно, тебе почнуть вмовляти. Говорити, що маленький, що боїшся, що не тямиш нічого. Ти вже знаєш чому. Скажи самому собі: "Це павук. Ну, а я не муха".
Іноді вмовляє не саме павук, а інші жертви. Вони ще не зрозуміли, наскільки сильно влипли. А може, зрозуміли і хочуть залучити інших, щоб не було так страшно, щоб бути "як всі". У цьому випадку їм тим більше важливо почути, як ти скажеш "ні". Раптом для кого-то твій приклад стане порятунком, і він теж вирішить порвати з павутиною?
Важливо: відмовляйся одразу і твердо. Пам'ятай: чим рішучіше ти скажеш "ні", тим швидше відстануть. Якщо почнеш: "Не сьогодні", "Щось зараз не хочеться", "Краще не треба" - будуть тиснути далі. Чи зрозуміють, що ти серйозно, - залишать у спокої.
скажи:
"Ні. Це не для мене" - і крапка.
Але не зрозуміли вони, не повірили? Повтори. Спокійно, коротко, твердо. Поки ВОНИ не відчують себе дурнями і не відстануть. Важче буває сказати "ні" близьким друзям. У розділі "Що робити, якщо твої друзі задумали погане" написано докладно, як це зробити.
І ЩЕ ОДНЕ:
обов'язково скажи дорослим, що тобі пропонували наркотики. Інакше наркодилери зловлять в свої мережі інших дітей.
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
ответ: Так що вихід тільки один.
Не потрапляйте в павутині, НЕ пробувати НІКОЛИ, НІ РАЗУ. Не давати павукам ЖОДНОГО шансу.
Ти ж не муха, щоб дати себе обдурити і з'їсти?
У тебе голова є. Розумна, людська.
Яку, як ти пам'ятаєш, ми домовлялися НЕ ВТРАЧАТИ. Так ось, коли тобі пропонують спробувати пігулку травку дихнути пару раз з пакетика разок вколотися або ще що-небудь подібне підключи ГОЛОВУ І ГОВОРИ "НІ"
Звичайно, тебе почнуть вмовляти. Говорити, що маленький, що боїшся, що не тямиш нічого. Ти вже знаєш чому. Скажи самому собі: "Це павук. Ну, а я не муха".
Іноді вмовляє не саме павук, а інші жертви. Вони ще не зрозуміли, наскільки сильно влипли. А може, зрозуміли і хочуть залучити інших, щоб не було так страшно, щоб бути "як всі". У цьому випадку їм тим більше важливо почути, як ти скажеш "ні". Раптом для кого-то твій приклад стане порятунком, і він теж вирішить порвати з павутиною?
Важливо: відмовляйся одразу і твердо. Пам'ятай: чим рішучіше ти скажеш "ні", тим швидше відстануть. Якщо почнеш: "Не сьогодні", "Щось зараз не хочеться", "Краще не треба" - будуть тиснути далі. Чи зрозуміють, що ти серйозно, - залишать у спокої.
скажи:
"Ні. Це не для мене" - і крапка.
Але не зрозуміли вони, не повірили? Повтори. Спокійно, коротко, твердо. Поки ВОНИ не відчують себе дурнями і не відстануть. Важче буває сказати "ні" близьким друзям. У розділі "Що робити, якщо твої друзі задумали погане" написано докладно, як це зробити.
І ЩЕ ОДНЕ:
обов'язково скажи дорослим, що тобі пропонували наркотики. Інакше наркодилери зловлять в свої мережі інших дітей.
Объяснение:
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.