Записати вигуки в чотири стовпчики відповідно до значення: а) емоційні; б) спонукальні; в) вигуки етикету; г) звуконаслідувальні слова.
Гой, о-о, фі, ого, ну, шабаш, тррр, тьох-тьох-тьох, леле, цить кукуріку, бубух, будь ласка, привіт, ай, от тобі й раз, ква-а-а, мяу-у, на добраніч, геть.
Українська мова – моя рідна мова.
Вона красиво звучить, співуча, її ще називають солов’їною, барвінковою, калиновою. Це мова маминих прекрасних колискових пісень. Кожну нашу думку ми можемо передати відповідними словами. Мова ділиться з нами багатою духовною, історичною та культурною спадщиною. Ми через мову виражаємо свої переживання, пізнаємо світ, вивчаємо своє минуле. Вона передається через покоління, тому є безсмертною. Також об’єднує усіх українців, робить громадянином кожного з нас та усіх разом - народом.
Объяснение:
Наш рідний Львів - це казка, утілена в камінь чарівною силою майстрів-казкарів з усього світу протягом понад семи століть. Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджають не просто подивитися, а й духовно наснажитися. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності, кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.
Площа Ринок вибудована ще в 14 столітті німецькими ремісниками характерним їм містобудування, і тому така схожа, скажімо, на центральні майдани Мюнхена, Вроцлава чи Кракова, де посередині стоїть головна муніципальна будівля, завершена вежею, а годинник ударами дзвону відбиває перебіг часу.
Опинившись неподалік ратуші, вежа якої увінчує не тільки площу Ринок, а й увесь Львів, відчуваєш величезну конкуренцію людської енергії, накопичуваної тут століттями. Відлічивши вгору 408 сходинок ратушної вежі, можна відчути себе 65-метровим велетнем й охопити Львів кількома поглядами. Зору відкривається простора й багата панорама.
02Повноправними господарями на Ринку від початку 19 століття є Діана, Нептун, Адоніс та Амфітрита, котрі в античному світі керували долями людей і явищами природи. У Львові цих богів поставили наглядати за декоративними фонтанами. Тепер вони, вродливі й граціозні, є втіленням античної краси.
З майже побожним трепетом завжди хочеш зробити «коло пошани» на Ринку, до тебе радо вітає «галерея» палаців: палац Бандінеллі, Чорна кам'яниця, палац Корнякта, архієпископський палац, палац Любомирських, Венеційська кам'яниця тощо.
Кожен здатен знайти у Львові свою вулицю, чи навіть кілька, де, хоч на мить, може відчути себе вічним. Кожен може відчути, як це місто робить людину сильнішою і пробуджує в ній найкраще.