Запишіть, розставляючи розділові знаки. Підкресліть відокремлені прикладки. 1. Попереду на коні гарячім їхав славний Конашевич кошовий козачий. Щоби слава наша в пісні ожила віками щоб пишалась Україна нами козаками (В.Симон.). 2. Велелюддя якої країни знало диво таке кобзарів? (В.Василаш). 3. Байраками їхав до війська Григорій Триволя козак молодий (М.Стельмах). 4. Коло куреня стояв отаман Іван Ковбаненко. З хати вибігла отаманова жінка українська молодиця вже немолода але проворна рівна й висока зав’язана по-полтавськи чорною хусткою з червоними квіточками (За І.Неч.-Лев.). 5. Зрозумілі вагомі й усі вони наші мелодійні дзвінкі українські слова (О.Лупій).
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!