Завдання. розставляючи розділові знаки. Виберіть із дужок вірне написання. ОБОВ’ЯЗКОВО підкресліть орфограми і розділові знаки, котрі ви вставили.

На зламах історії коли вирішуються судьби народів і ц(е/и)вілізацій у суспільстві особливо гостро відчувається потреба пізнати своє минуле. Звертаюч(і/и)сь до минулого люди прагнуть відновити зв(ь/’)язок поколінь знайти в історії відповіді на проблемні пита(н/нн)я й виклики жи(т/тт)я.

Поряд з (в/В)ітчизною у всіх нас є мала до болю улюбле(нн/н)а (б/Б)атьківщина. Для мільйонів людей такою є (л/Л)уганщина. Прекрасна й неповторна пр(и/е)крашена п(е/и)рлинами річ(ьо/о)к щедрими луками напоє(нн/н)ими ароматами чебрецю і різнотрав’я в(и/е)личною красою полів і озер безмежним як (В/в)сесвіт степом. (л/Л)уганщина одне із самобутніх місць світу що володіють власною неповторною аурою і привабливою силою.

Неповторність нашого краю обумовле(н/нн)а тим що протягом тисячоліть тут Захід зустрічався зі Сходом виразно відчувалося би(тт/т)я пульсу великого континенту.

Саме тому споконвіку щедра благодатна з(е/и)мля (л/Л)уганщини манила до себе сильних енергійних вольових упевн(е/и)них у собі людей тут з’єдналися світові культури і цивілізації. Це породило таке знач(у/ю)ще явище як луганська м(и/е)нтальність якій притама(нн/н)і тол(е/и)рантна відкритість і водночас твердість упевненість умі(н/нн)я постояти за себе творча енергія і міць відвага пом(и/е)слів і вел(и/е)ч звершень.

Ти(іменник) мала(дієслово) димний(прикметник)і сосновий(прикметник) смак(іменник),моя(іменник) п'ятнадцята(числівник),прекрасна(прикметник) осінь.(іменник)

Осінь (прикметник) віхолою (займенник) рудою (прикметник) наліта (прислівник) з чотирьох (числівник) доріг(іменник).

Ослабли(дієслово) струни(іменник) сонячного(прикметник) літа(іменник),беруть(дієслово) відпустки(іменник) вже(прислівник) птахи-музики(іменник), допоки(прислівник) знов(прислівник) до них прилине(дієслово) квітень (іменник)- нових (прикметник) пісень (іменник) весняних ( прикметник) композитор (іменник)

згасає(дієслово) осінь (іменник),посмутніли(дієслово) клени(іменник) у верховвтті (прислівник) жовтому(прикметник) лісів(прислівник).Вже(прислівник) не звучить(дієслово) симфонія (іменник) натхненна(прикметник) пташиних(прислівник) неповторних(прикметник) голосів (іменник)

Вересня(прислівник) перші(прикметник) дні(іменник), сповнені (дієслово) спокою(прислівник),чинно(займенник) пливуть (дієслово) в човні (прислівник) осінню(займенник) чи рікою(займенник).

вітрів (займенник) узявши(дієслово) довгі (прикметник) мітли(іменник),осінні(прикметник) дні (іменник) по світу (прислівник) йдуть(дієслово),змітають (дієслово) золото(іменник) зі світу(прислівник),у білій (прикметник) світ(іменник) його(займенник) метуть(дієслово).

1. Між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з'єднаними спо­лу­ч­ни­ком і(й): Коли відбудеться лекція і хто її буде читати? Як пишно цвітуть каштани і який гарний Київ у цей час!

2. Між двома безособовими реченнями за умови, коли присудки цілком однорідні за зна­чен­ням: Сумно й глухо! (Мирн.)

3. Між двома сурядними реченнями, коли вони мають спільний член, що стосується обох про­с­тих речень, або спільне підрядне речення: На селі хутенько, як сонечко закотилось, по­мо­в­к­ли голоси і рух усякий замер. (М. В.) Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще ду­ж­че зігнулася. (Головко)

4. Якщо частини складносурядного речення дуже поширені, або мають уже всередині свої роз­ді­ло­ві знаки, або автор хоче підкреслити їх са­мо­стій­ність, або далекі за змістом, то замість коми ставиться крапка з комою: Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий не­смак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання. (Л. Укр.)

5. Якщо сурядні речення, з'єднані сполучником і(й), та(і) та й, виражають швидку або не­спо­ді­вану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: Сонце зійшло — і враз над Києвом занялося ре­ви­ще гудків. (См.)